Зеленський і граблі Януковича

Тарас Чорновіл

Батя, я стараюсь!

Одне з головних передвиборчих очікувань у виборців ЗЕ-дента було сподівання, що завдяки йому швидко й безболісно закінчиться війна, принаймні, спаде напруга. Маємо поки протилежну ситуацію. РФ продовжує накачувати окуповані території зброєю, відбувається підтягування артилерії та установок залпового вогню до позицій на лінії розмежування.

На доповнення до регулярних обстрілів з мінометів добавився вогонь артилерії, знову зростає кількість загиблих. Зараз зростає кількість тривожних повідомлень.

Тут поширюю допис із побіжним переліком подій лише однієї ночі.

Але все це, на жаль, абсолютно логічно й прогнозовано (для тих, хто має голову аби думати, а не носити локшину на вухах. І є логічним наслідком обрання Зеленського замість Порошенка Просто слід згадати досвід Януковича. Його виборці також вірили, що з його обранням відносини з РФ стануть безхмарними, не те, що при Ющенкові. Натомість, отримали спалах торгівельно-економічної війни та безпрецедентний політичний і дипломатичний пресинг. Уже на старті президенства Януковича ситуація погіршилася - у Москві розуміли, що Янукович - свій, з нього можна витискати багато. І він поступився в перший раз, підписавши Харківські угоди. Думав, що росіяни задовільняться.

Усе відбулося з точністю до навпаки. Посилилися торгівельно-економічні санкції, прямий пресинг, підривна діяльність усередині країни. Це ж про РФ є стара приповідка: "Пусти свиню під стіл, вона на стіл залізе". Я прочитав у когось з дописувачів, що неминучість війни відчувалася з 2012 року. Для мене розуміння, що йде до біди, виникло ще в середині 2010-го. Може через те, що трохи цікавився психлогією та багато спілкувався з різними російськими політиками. Рано чи пізно, увійшовши в смак, Путін став би вимагати того, на що вже навіть Янукович не зміг би піти. А коли все ж пішов, то вже не витримали українці, згадайте, як це сталося в 2013 році.

Щось дуже подібне зараз відбувається із Зеленським та ситуацією на фронті й у відносинах з Кремлем.

У Москві й так розуміли, що Зеленський буде слабким і недосвідченим та без чіткої державницької позиції, а отже, на нього можна тиснути. Перші поступки, ганебні директиви для Кучми в Мінську, заяви й коментарі тільки підтивердили упевненість путінських, що пресинг на Зеленського може бути ефективним. От тільки тиснуть же на Зеленського не фізично, пальці в двері йому не сунуть. Убивають бійців на фронті, нагромаджують загрози, посилюють ескалацію, яка може коштувати життя захисникам України, а не кварталівській компанії. І тиск тільки буде наростати, особливо, якщо ми (ну не буквально саме ми) зробимо наступний подарунок путіну на парламентських виборах.

Просто слід запам'ятати, що, "голосуючи за мир на умовах Зеленського чи Медведчука", як і за "ні рибу, ні м'ясо", голосуєте за війну. І вже далеко не таку позиційну, як в останні пару років...