Путін не любить не українських президентів, а Украіну - він її ненавидить, - Геращенко
Путін не любить не українських президентів, а Украіну. Вірніше, він її ненавидить. І вважає розпад СРСР власною трагедією. А власною історичною місією - зібрати докупи нью- СРСР , яке без України не клеїться.
Народний депутат України Ірина Геращенко напередодні переговорів Зеленського і Путіна в Парижі розповіла дві вражаючих історії переговорів українських президентів з Путіним.
"24 січня , відразу після інавгурації , Президент Ющенко вилетів в перше закордонне відрядження - до Москви. Того тижня ми мали відвідати Страсбург , Польщу, Брюсель і Давос. Але спочатку Москва, яка на тих драматичних виборах ставила на конкурента, й відверто підігрувала Януковичу, втручаючись в українські вибори, ненавидячи Майдан. Президент був виснажений після важкоі хвороби і тривалої кампанії, сил додавала підтримка країни - високий рейтинг, довіра суспільства, запит на зміни. В літаку ми зібралися на коротку нараду. «Ви маєте подати кандидатуру на посаду прем‘єра зараз, до того, як літак сяде в Москві»- думки всієі команди були одностайними. Президент з цим погодився.
Шеремєтево зустріло страшним холодом, мабуть, мінус 24. « О , помаранчевые приехали, не в валенках»- брякнуло хтось з російських «:журналістів», що зустрічали наш літак. В 2005 ще не було соцмереж, а ми ще навіть не встигли зайти на Банкову і перебрати на себе офіційний сайт. Президент Ющенко надиктував мені перші три укази й перші три прізвища : про реформування АП , про секретаря РНБО і кандидатуру прем‘єр - міністра. Кортеж в’їхав в Кремль, Путін того разу чи не вперше не запізнився на зустріч. Він привітався з делегацією, після протокольного фото до нього підійшов його прес- секретар Громов з роздруківкою « Інтерфаксу». « О, Вы уже подали кандидатуру премьера?! Чтобы не сказали, что советовались и согласовывали в Москве? «- ВВП відреагував на прочитане повідомлення.
На цій першій зустрічі президенти говорили , в тому числі і про газ, що вн не повинен бути елементом політичного тиску на сусідню країну . Перша газова криза розгорілася менше, ніж за рік...
На свою інавгурацію президент Порошенко прилетів за кілька годин до початку церемонії . Пізно вночі він повернувся з Нормандії, де пройшла його перша зустріч з Путіним . Канцлер Німеччини і президент Франції скористалися важливим історичним заходом, присутністю там російського лідера і запросили новообраного українського керівника, аби спробувати разом зупинити війну на Сході України. Урочистість події, аналогії зі страшними згадками про Другу світову й позицією тодішніх лідер світу, яким вистачило мудрості об‘єднатися перед спільною загрозою і зупинити фашизм, створювали хорошу атмосферу і передумови для пошуку рішення. Порошенко переміг в першому турі, мав високу довіру і підтримку суспільства, запит зупинити війну. Він приїхав туди з мирном планом, який складався з кількох пунктів. Ключові - безпекові, припинення вогню, роззброєння бойовиків, виведення іноземних військ і техніки. Інклюзивний діалог з одурманеними російською пропагандистською отрутою територіями . Потім ці пункти ляжуть в основу мирного плану. «Нас там нет»- зауважив герр Путін про Донбас і категорично відмовився говорити про Крим. Наші союзники виступали за тактику малих перемог, зазначили, що ніколи не погодяться з анексією Криму, але зараз треба зупинити полум‘я на Донбасі.
За місяць Путін ввів регулярні російські війська на Схід України, потім був Ілловайськ. Й під час наступної зустрічі президентів в Мінську
Порошенко отримував страшні повідомлення з фронту, що там просто в ці хвилини росіяни розстрілюють наші колони в «коридорі миру», про який домовилися. «Нас там нет» - дивився йому і фрау Меркель в очі Путін, не відводячи холодного погляду.
І Ющенко, і Порошенко до свого президенства знали Путіна й спілкувалися з ним на різних посадах- в якості прем‘єра, міністра. Вони, в принципі, не мали ілюзій, але все ж намагалися зробити перезагрузка взаємин.
Всі українські президенти вірили, що вони зможуть домовитися з Путіним. Що ВВП просто не любив наступників, а вони зможуть застосувати свій дипломатичий, політичний талант, досвід роботи в економічній чи банківській сфері, в бізнесі чи міжнародці і перезагрузити взаємини, зробити їх прагматичними і рівними. Ілюзії танули на перших зустрічах.
Путін не любить не українських президентів, а Украіну. Вірніше, він її ненавидить. І вважає розпад СРСР власною трагедією. А власною історичною місією - зібрати докупи нью- СРСР , яке без України не клеїться.
Тому кожен український президент має вірити в Україну. Й категорично не вірити Путіну. Жодному його слову . Можна дивитися йому в очі, головне- не заглядати. Я вірю в Україну. І це робить мене оптимістом, бо ніхто в світі не може примусити нас зректися України, якщо ми самі на це не згодні.