Зеленський збирається побудувати вал навколо окупованого Донбасу, якщо не доб'ється миру за один рік, - Трегубов

Президент України Володимир Зеленський заявив на зустрічі з ветеранами, що якщо питання реінтеграції Донбасу не вдасться вирішити за рік, схильний "вибудувати вал" навколо регіону.

Про це написав на своїй сторінці у Facebook учасник зустрічі, співвласник інформагентства "Петро і Мазепа" Віктор Трегубов.

"Я сьогодні трішечки поспілкувався з паном Володимиром Зеленським. Забігаючи наперед скажу, що спілкування було не зовсім теплим, в чому, здебільшого, моя провина - не дотримався етикету привітання. Але, принаймні, певний конструктив був - я маю, що вам розповісти...

Зеленський сподівається вирішити справи з Донбасом за рік. Якщо за рік не вдасться - схильний, цитую “вибудувати вал” - я це зрозумів, як повернення до діючого статус-кво з ізоляцією окупованих територій. Взагалі, він впевнений, що у будь-який момент може зіскочити і повернутись до цього стану (а от я - ні). Але цей варіант він розглядає, як негативний, тому прагне до реінтеграції.

Власне, це й було найважливіший для мене запитанням - як він розглядає реінтеграцію, на що готовий піти і що буде пропонувати Путіну. Але саме на це я відповіді й не отримав. Зеленський прямо стверджує, що форсував процес мирних перемовин для виходу на Нормандський формат і прямого діалогу з Путіним. Але що він йому запропонує? Тут він посилається на те, що такі речі не розголошуються, і просить просто дати йому шанс.

Власне, це і є головна проблема особисто для мене. Я вголос зауважив - нічого особистого, та я не вірю, що квнщик затащить кдбшника.

Це справді так. Зеленський може вірити в свою зорю. Навіть якщо вважати, що він повністю щирий, мене лякає думка, що така людина, як він, від імені моєї країни буде торгуватися з такою людиною, як Путін. Зеленський ж стверджує, що вони просто обміняються умовами, а він зможе з цих запропонованих варіантів обрати найкращий, та не нарватися на негативні.

І так, він каже, що розглядає можливість проведення виборів на окупованих територіях, якщо російські війська підуть, а українські збройні сили - не зайдуть (хоча, можливо, зайдуть інші українські державні органи). І це будуть вибори за українськими законами, хоча він впевнений, що, на жаль, на них все одно переможуть місцеві “авторитети”.

(тут я зауважив, що для того, щоб вибори пройшли за українськими законами, партії “місцевих авторитетів” мають бути зареєстровані в Мінюсті України. Він чомусь впевнений, що для них це проблемою не буде. Мені здалося, він просто не знає, як це робиться)

Зрештою, наприкінці бесіди Зеленський, як на мене, зробив велику помилку. Йому вже час було йти - здається, мала бути телефонна розмова з одним з європейських лідерів. Саша Погребиський попросив його передати привіт Богдану та вимагати від нього вибачень перед ветеранами. Адже Богдан звинуватив мітингуючих 6 жовтня у тому, що вони збиралися за гроші. А йому - та іншим присутнім там ветеранам - трішки образливо це чути.

- Хлопці, - каже Зеленський своїм характерним тоном, - 99% з вас нормальні люди. Але є ж 1%… Коротше, мені ж теж кладуть на стіл записи. Я ж знаю, хто з ким про що домовлявся і хто кому скільки платив. А привіт Богдану я передам.

Усю бесіду Зеленський намагався будувати діалог на емоційній ноті “мужики, я свій”. Якщо йому й вдалося з кимось встановити якийсь емоційний контакт, то цей фініш, судячи з витягнутих облич поряд, його лихо порвав. Просто так вийшло, що більшість з присутніх там людей точно знала, що ніхто на цьому мітингу за гроші не стояв. І одне з двох - або людина перед нами кидає слабенький понт, невдало вбиваючи між нами клин, або - що, може, й гірше - йому локшину на вуха вішають не тільки голандці, а й власні спецслужби. Ну б**дь. Нормально ж спілкувались.

(десь в цей момент я зрозумів, що “ну б**дь!” кажу вголос, а не про себе, і стулив пельку)

Далі Зеленський пішов, а хлопці ще певний час дискутували з іншими присутніми. Особливо палко сперечалися азовці з Фацевичем, виясняючи, хто більше не правий у сутичках на шляху до Золотого, їхні побратими чи поліція. Але я невдовзі пішов геть.

Якщо вам цікаве моє враження - для мене ця розмова дещо прояснила, але нічого не змінила. Навіть якби я змусив себе повірити в щирість Зеленського, я не потягну змусити себе повірити в його професійність як дипломата. Я не можу на це ставити долю моєї країни. А це означає, що я буду й надалі протестувати - можливо, тепер із більш чітким усвідомленням, що і як відбувається. І в якій ми ситуації.