Настав час для санкцій, щоб запобігти більшим жертвам - Юлія Тимошенко

Інтерв'ю Юлії Тимошенко італійському виданню "Corriere della Sera".

Автор: Джузеппе Сарчина.

КИЇВ – Юлія Тимошенко і досі залишається головним опозиційним лідером найбільшої з партій, які перебувають в опозиції до президента Віктора Януковича. Найбільший портрет, який виділяється на гігантському конусі-ялинці  Майдану, належить їй. Тимошенко, символ Помаранчевої революції 2004 року, а потім – прем’єр-міністр України (у 2005 році, а також з 2007 до 2010 року), зараз перебуває за гратами. Вона відбуває покарання (7 років ув'язнення) після розгляду так званої газової справи, яку було визнано демократичним світом як політично-вмотивоване переслідування. У 2013 році Європейський суд визнав її ув’язнення незаконним. До неї не допускають нікого, крім адвокатів і найближчих родичів. Це інтерв’ю вдалося провести завдяки її доньці Євгенії Тимошенко, яка виступила посередником.

​- Яка Ваша головна вимога?

- Моя головна вимога – така ж, як і вимога українського народу: відставка президента Януковича, який незаконно захопив монополію на владу в Україні. Він та його очільники побудували диктаторський режим і намагаються його утримати за допомогою драконівських методів, націлених на придушення протестів людей і на нехтування фундаментальними свободами. Внаслідок цього відбуваються вбивства, катування й арешти людей за їхні політичні переконання. Все це світ засуджує як порушення прав людини, передбачених міжнародними конвенціями і базовими засадами гуманності.

​- А хіба закон про амністію, хай недосконалий, не є тим не менше сигналом про готовність Януковича піти назустріч вимогам?

​- Я вважаю, що марно очікувати компромісу як результату перемовин з Януковичем, якщо він не використає всі свої повноваження та всі інструменти для створення можливості реальних демократичних змін. На жаль, останні події показують, як я й прогнозувала, що будь-які варіанти компромісу, що він пропонує опозиції і народу для того, щоб переконати інші країни у своїх добрих намірах, розробляються лише для того, щоб підсилити авторитарний тиск. Але відважний народ продовжує боротися на Майдані, вимагаючи змін, незважаючи на брутальність і цинізм режиму. Його підтримує демократичний фронт і більшість України, які наполягають на підписанні Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

​- Як Ви прокоментуєте реакцію європейських країн?

​- Хочу наголосити на тому, як розчарована Європа з того часу, як Янукович прийшов до влади 4 роки тому. Всі ці чотири роки ми просили Європейський Союз і Західні країни не ставитися до Януковича як до легітимного, проєвропейського політика. І тільки зараз європейські лідери нарешті зрозуміли, що він брутально зневажає демократичні цінності.

​- Так що зараз мала б робити Європа?

​- Західні країни вперше обговорюють можливість застосування санкцій. Такі санкції мали б завдати удару по фінансовій підтримці диктаторського режиму і тих політиків, які несуть відповідальність за насильницькі дії проти українців. Без санкцій неможливо починати справжні перемовини, оскільки ця влада вже продемонструвала свою здатність ігнорувати політичний дипломатичний тиск з-за кордону.

​- В ЄС є ті, хто гальмують санкції…

​- Санкції абсолютно необхідні, оскільки зараз починається відлік кожної години, коли ще можна запобігти втраті людських життів у тій боротьбі, яку цей режим почне, щоб залишитися при владі.

​- А Ви не бачите можливості виходу з кризи без насильства?

​- Думаю, що, незважаючи ні на що, маємо реальну можливість перемоги, яку можливо досягти двома шляхами. Перший – це боротися за проведення дострокових виборів до парламенту за пропорційною системою для того, щоб можна було сформувати демократичну і проєвропейську більшість. Після виборів парламент міг би зробити кроки для зміни Конституції з метою повернення до парламентської республіки.

​- А якщо, навпаки, провести дострокові президентські вибори?

​- Це – другий варіант. Звичайно, якщо президент вирішить дослухатися до голосу мільйонів людей, які висловлюють свій протест проти його режиму, тоді можна скористатися інструментами для оголошення демократичних президентських виборів. Якщо він вважає себе досить сильним для того, щоб виграти, він мусить виставити свою кандидатуру. І він не мав би боятися участі інших кандидатів в рамках насправді демократичної політичної конкуренції.