Ганне Северінсен: Якщо нинішня абсолютна влада Януковича вважається законною, то Третій Рейх можна трактувати так само.

Вірити, що Янукович справді планував укласти Угоду про асоціацію з ЄС, було наївно.

Можливо, він сподівався відтермінувати виконання вимог про судову реформу та звільнення політичних в’язнів. Але ті, хто казав мені, що господар Банкової лише скористається перспективою підписання, аби отримати козирі в торгах із Путіним, як виявилося, мали рацію. Він знає, що цінності ЄС суперечать його планам залишатися при владі вічно.

Уже в 2010-му Янукович вирішив, що події на Майдані 2004 року не мають повторитися. Ще за часів Кучми деякі судді відважувалися судити незалежно, тож він зрозумів: повторення 2004-го треба унеможливити. Для цього він вирішив приєднатися до клубу диктаторів, заповнивши тюрми політичними в’язнями і збагачуючи власну «Сім’ю».

Отож вимоги Євромайдану про дострокові вибори повністю виправдані. З моменту президентських перегонів 2010 року, по суті, почався державний переворот. Спочатку – неконституційним методом, без дотримання належних процедур, коли створювали парламентську більшість способом підкупу або залякування депутатів, аби ті перебігли до іншого табору. Відтак уряд Тимошенко було відправлено у вимушену відставку й почалося агресивне захоп­лення влади в обхід Верховного та Конституційного Судів. Якщо нинішня абсолютна влада Януковича вважається законною, то Третій Рейх можна трактувати так само.
ЄС правильно заявляє, що двері для підписання Україною Угоди про асоціацію залишаються відчиненими. Однак не з цим режимом, який уже показав своє істинне недемократичне обличчя.
Зараз дуже важливо, аби ЄС міцно стояв на захисті європейських цінностей демократії, прав людини, верховенства права й відкритої та прозорої ринкової економіки. Підписання Угоди – це вибір цінностей, а не підкилимні торги.

Дехто стверджує, що найважливіше – це гроші. Але куди йдуть путінські кошти? Якщо в Україні буде передбачувана й відповідальна держава, керована верховенством права та рівноправ’ям, то суспільство модернізується, а застосування інноваційних технологій дасть змогу інвестувати й заробляти завдяки цьому, мати належне зростання й повністю використовувати величезний потенціал країни.

Можна просто порівняти розвиток України й Польщі за останніх 20 років. Перша могла б мати той самий темп зростання, що й друга, а не нинішню корупцію. Ось про що йдеться на Євромайдані!
Тепер, коли режим Януковича зачинив двері до ЄС й відкрив їх до залежності від Путіна, Рада Європи має нагадати Україні та самій собі, що всі її вимоги, базовані на цінностях, не нові. Київ уже обіцяв їх виконати, коли вступав до цієї міжнародної організації у 1995 році.

За часів правління Кучми з цього приводу точилися палкі дебати в ПАРЄ і до України повторно висували вимоги виконати обіцянки. Ці зусилля слід поновити, оскільки тепер процес підписання Угоди про асоціацію з ЄС призупинено. Обіцянки щодо проведення правових реформ, особ­ливо реформи прокуратури і скасування її повноваження на здійснення загального нагляду, тягнуться від 1995 року. Якщо й цього разу їх виконання відкладуть, чи терпітиме Парламентська асамблея?

Слід повторювати вимогу випустити найпомітніших жертв корумпованої незаконної системи. Юлія Ти­мошенко – політв’язень. Її звинуватили через криміналізацію політичного рішення, яке мало покласти край російському газовому тиску, що замалим не обернувся катастрофою для замерзаючої Європи. Янукович хоче тримати свою опонентку за ґратами, адже боїться її на волі.
Оскільки він поширював і досі поширює брехню про цю справу, важливо повторювати, що нічого в її звинуваченнях не вказує на здобуття особистої вигоди. Це суто політична справа, яка не має нічого спільного з тим, що ми називаємо корупцією.

Засудження Тимошенко до семи років ув’язнення після фарсу в суді (її справу описано в кількох звітах на основі правового моніторингу Данського Гельсінського комітету із прав людини) широко розкритикували в усьому світі. Схоже, саме тому прокуратура намагалася після цього інкримінувати їй інші вигадані злочини. Наприклад, розповідала світові, що Тимошенко пов’язана з убивством 17-річної давності. Звинувачення ґрунтувалися на словах свідка, який раптом згадав про її участь у злодіянні, хоча 15 років тому, даючи показання в тій самій справі, сказати такого не міг. Після того як він це заявив у відеосвідченні з Лос-Анджелеса, його затриману дружину в Україні відпустили, а майно звільнили з-під арешту.

Сподіватися сьогодні на проведення чесних президентських виборів у 2015 році наївно. Тогорічні парламентські перегони й перевибори у п’яти проблемних округах 15 грудня показали, наскільки нинішня влада в Україні недемократична. Натомість її народ знає, в чому суть демократії. Сподіваймося, що він зможе позбутися цього нелегітимного режиму.

Ганне Северінсен