Віталій Портников: Ревнителі гетто

Владі все ж таки вдалося ухваленням "мовного" закону досягти результату, на який вона навіть й не розраховувала, - зіштовхнути захисників української мови у своєрідне цивілізаційне гетто, в якому не можна перемогти. Все частіше навіть від розумних і інтелігентних людей можна почути заклики не читати якоюсь іншою мовою, окрім української, не спілкуватися російською з мешканцями України, не...

Звичайно, захист спирається не тільки на негатив, є заклики купувати українські книжки і періодичні видання, читати в інтернеті українською й навіть використовувати тільки україномовні програми та ігри. Однак в ідеї відмови автоматично закладений програш: якщо ми дійсно доживемо до ситуації, в якій українська еліта буде свідомо бойкотувати інформацію російською (і не тільки) мовою, нічого цікавого вона не створить, замкнеться у вузькому колі лицарів гетто, цікавих хіба що для самих себе.

Коли я виступав проти ухвалення мовного закону, насамперед мав на увазі проблеми, які мали виникнути у російськомовних громадян України. Закон фактично дає їм можливість уникнути знання української мови. Й тут питання навіть не про рідну чи державну мову. Просто двомовність завжди перемагає одномовність, бо створює для людини більше інтелектуальних шансів. Однак мені навіть на думку на спадало, що захисники українськості, немов у якомусь диявольському люстрі, також будуть прихильниками одномовності. А тепер давайте спробуємо поставити собі питання: яка цивілізація виграє у змаганні одномовностей?

Знаменитий японський культуролог Сюїті Като створив теорію "гібридної" культури й довів, якого успіху досягла японська цивілізація, коли інтегрувала в себе західну культуру. Інтегрувала в себе, а не інтегрувалася в щось - ось чому Японія досягла таких успіхів і стала державою ХХІ сторіччя ще в ХХ-му.

Якщо реалістично подивитись на розвиток української цивілізації, ми побачимо, що вона також була здатна інтегрувати в свій розвиток досягнення сусідів. Тарас Шевченко знав російську культуру не гірше за пітерських разночинців. Іван Франко не просто знав польську культуру, а й був визнаним автором польських видань Галичини. Ольга Кобилянська виросла на німецьких книжках. Це тільки письменники, а можна було б згадати композиторів, політиків, вчених - і все це були багатомовні люди. Саме тому українській культурі вдалося конкурувати з сильними імперськими цивілізаціями сусідів. Саме тому українці залишилися українцями в ситуації, коли за всіма історичними законами вони мали просто зникнути, асимілюватися.

Поняття "гетто" асоціюється у нас з єврейським кварталом, у якому люди жили не за власним бажанням: приймакам, іновірцям, їм не можна було селитися на інших вулицях. У таких умовах зберігалися релігія, традиція й почуття громади. Але тільки коли єврейська молодь вирвалася з гетто у великий світ, єврейська культура і політична думка досягли висот, які дозволили створити державу Ізраїль. Ревнителі традицій боялись просвітництва у єврейському середовищі, передрікали знищення традицій й асиміляцію нових поколінь. Але саме асимільований єврей Теодор Герцль написав і видав дороговказну книжку "Єврейська держава", саме асимільований єврей Давид Бен-Гуріон очолив уряд цієї держави, а асимільована єврейка Голда Меїр збирала гроші для її озброєння по всьому світу. Якби ревнителі гетто перемогли б, усі євреї - й автор цих рядків також - були б схожі на поважних прочан, які щороку збираються на Роше Шана на могилі раббі Нахмана.

Я з щирою симпатією ставлюся до віри цих людей й до постаті знаменитого раббі, проте усвідомлюю, що якби євреї не стали б сучасним народом, не було б ані єврейської держави, ані багатьох її культурних і наукових досягнень.

І я впевнений, що люди, які захищають українську мову й культуру, також бажають, щоб українці були сучасним народом.

Віталій Портніков

джерело: ТВі