Про культ особи тов. Януковича-3

Володимир Чередниченко цілком може претендувати на роль головного творця Януковичіани. У 2013 році у видавництві«Фоліо» з’явилася його чергова книга, присвячена Віктору Федеровичу, котра називається невигадливо «Віктор Янукович».

Ця робота Чередниченка складається як із окремих епізодів попередньої його роботи - «Національна ідея» (2010), так і з нових історій. Серед героїв - Михайло Добкін, Дмитро Медвєдєв, Віктор Черномирдін, Леонід Кучма, Сергій Тігіпко, Віктор Пшонка, Олександр Лавринович, Анатолій Присяжнюк, Віталій Захарченко etc.

На відміну від «Національної ідеї» у «Вікторі Януковичі» автор чомусь вже не згадує ані про дворянські корені Віктора Федоровича, ані про «сословіє», яке оточує президента - Льовочкіна, Акімову, Скубашевського, Рафальського.  

У книзі 47 історій, 250 сторінок та 6 ілюстрацій із зображенням Януковича. Тираж - 1500 екземплярів.

Розпочинаються оповіді із часів прем´єрства і завершуються нашими днями. Замість передмови - пророцтво Зосіми, священика із Нікольської церкви, який, як виявляється, напророчив Віктору Федоровичу і губернаторство, і прем´єрство, і президентство ще у ті часи, коли той керував автопідприємством.  

«Да, - спокойно сказал Зосима, - пришел мой час. А вам должен сказать следующее: пришло и ваше время. Быть вам в столичном граде на высоких должностях премьера, а потом и президента всей Украины. Времена для вас и для страны грядут тяжелые, но вы должны, не боясь, с верой в душе идти вперед. Думать о пользе ваших решений и поступков для всего украинского народа...» (с. 7).

Янукович-мисливець

Про Януковича-мисливця ходять легенди. Цьому захопленню Віктора Федоровича Чередниченко присвятив окрему розповідь - «Полювання на вовків». У ній Янукович разом із єгерем, його синами та головою Великоновоселківської районної адміністрації Валерієм Широю влаштовує облаву на вовків.

Мисливські нотатки зайве переповідати. Краще - процитувати.

«Когда в один из самых живописных районов Донетчины - Великоновоселковский - приходит золотая осень, а с ней и сезон охоты, местные жители знают: не где-нибудь в кабинетах, а прямо здесь, в степи на опушке самого большого в этих краях Шайтанского леса, можно будет увидеть Виктора Федоровича Януковича, статного, энергичного человека в камуфляжной форме, с ружьем в руках. Оставив свой джип у домика лесника, деловито обходит окрестности, словно интересуется, что же нового произошло в этом уголке природы за время его отсутствия....» (с.12).

«... Промелькнула непрошеная мысль о том, что есть в охоте какой-то элемент жестокости, но ведь существует беда, которую несут серые разбойники, поэтому и нужно следить за их численностью. Виктор Федорович крепче сжал свою пятизарядную «беррету», и ее холодный металл, казалось, добавил охотнику хладнокровия и уверенности в себе» (с. 14).

«...- Ну, сегодня Федорович превзошел самого себя. С ходу серого монстра уложил...

- Такой человек, - улыбнулся Валерий Шира. - Остановить его невозможно. Сколько лет с ним знаком, но не перестаю удивляться. Интеллигент высшей пробы, доктор наук, но может вот так, плечом к плечу со всеми... Сам идет в загон, не подъезжает...» (с. 15).

«- Как чувствуете себя, Федорович? - спросил Шира-старший.

- Отлично. Получил такой заряд бодрости...

- Шкуру убитого вами волка приведем в порядок и передадим, - деловито сказал Петр Константинович.

- Спасибо, у меня уже есть несколько... Довольно большие.

- Вы отменный стрелок, Виктор Федорович, - вступил в разговор егерь Алексей Михайлович Ягнур...» (с.16).

Харківські угоди

У образі ліричного героя-мрійника постає у книзі харківський губернатор Михайло Добкін. Оповідь йде про підписання угод у Харкові Дмитром Медвєдєвим і Віктором Януковичем у квітні 2010 року. Тут Добкін схожий на Штірліца, котрий «прокиниться рівно о четвертій».

«За окном едва забрезжил рассвет, а губернатор Харьковской области Михаил Добкин уже был на ногах. В это утро ему не спалось. Прошел на кухню, заварил чашечку крепкого кофе, и, выпив, почувствовал душевное равновесие, и мысли стали просветленными. Впереди - необычный трудовой день. Именно сегодня, двадцать первого апреля, в Харькове состоится встреча президентов Украины и России.

Михаил Добкин сел за письменный стол, перелистал документы, еще раз внимательно просмотрел программу рабочего дня. Кажется все нормально, расписано как по нотам.

Точно в назначенное время подъехал служебный автомобиль. Проезжая утром по тихим улицам, губернатор представлял, как город постепенно заполняется людьми, как они, стоя у обочин дорог, будут приветствовать машины глав государств, направляющихся к месту переговоров...» (с. 153).

А потім були переговори, після яких, як пише Чередниченко, президенти вийшли задоволені до преси.

«Когда президенты закончили переговоры, вышли к журналистам, их лица сияли. Медведев загадочно улыбался, а Янукович чувствовал себе полководцем, успешно завершивший военную операцию...» (с. 156).

Чому загадково посміхався російський президент - зрозуміло: Росія домоглася пролонгації перебування Чорноморського флоту до 2042 року. А от чому глава української держави почував себе «полководцем», схоже, не зрозуміли не лише журналісти, а й той же Добкін.

«Михаил Добкин думал в эти минуты о том, что истинное осознание происшедшего придет только завтра, послезавтра, в последующие дни и месяцы...» (с. 158).

«Кінь» Пшонка і «реформатор» Тігіпко

Утім, вся велич постаті Віктора Януковича постає у описі робочої наради після святкування 20-річчя Незалежності. На ньому обговорювали новий Кримінально-процесуальний Кодекс. Присутні усі високопосадовці.

«...Янукович задержал тяжелый взгляд на вице-премьере, министре социальной политики Сергее Тигипко:

- Вот мне, Сергей Леонидович, интересно: кем вы себя ощущаете? По-прежнему, реформатором?..

Тигипко задержался с ответом.

- А вы? - Президент обратился к Генеральному прокурору.

- Я, Виктор Федорович, ощущаю себя конем! - откликнулся Пшонка. - Не выше рабочей, - уточнил, - лошадки... Я знаю свое место.

Президент перевел взгляд опять на Тигипко и несколько секунд молча смотрел вице-премьер-министру в глаза.

- Сергей Леонидович, а как вы относитесь к моей идее не лишать людей свободы за совершение экономических преступлений? - спросил Янукович.

Вице-премьер Сергей Тигипко отреагировал правильно.

- Это хорошо, что вводятся понятия «домашний арест» и «личное обязательство». Хорошо, что по экономическим преступлениям предлагается применять залог. Хорошо, что допросы и очные ставки при необходимости будут проводиться дистанционно по скайпу...» (с. 212).

Далі зауваження Ігорю Калєтніку, тодішньому голові Митної служби (нині - перший заступник голови Верховної Ради України - С.Р.) Віктор Федорович робить у такий спосіб:

«...Вы, Игорь Григорьевич, хорошо меня слышите? - обратился Президент к главному таможеннику. - Что вы там записываете, председатель?

Калетник положил ручку на стол рядом с открытым блокнотом.

- Извините, Виктор Федорович, я вас внимательно слушаю и кое-что конспектирую!....» (с. 213). 

Про інших

Присутні у книзі і Барак Обама, і Ангела Меркель, і лідер Китаю Ху Цзиньтао. Поруч із ними, чи, вірніше, вони - поруч із Віктором Януковичем. Як і належить постаті, до думки якої дослухається світ. 



P.S. Схоже, на цьому автор не збирається зупинятися. Почекаємо нових текстів?)

Про культ особи тов. Януковича

Про культ особи тов. Януковича-2

 

 


Аватар пользователя Дід Сашко

Таке не читаю.