Луценко: Якщо хочемо змінити ситуацію - мусимо йти на Європейську площу, бо тільки звідти можна тиснути на владу Януковича

Колишній політв’язень Юрій Луценко дав ексклюзивне інтерв’ю «Високому Замку»

Кажуть, в’язниця фатально ламає людину, її волю, характер, робить жорстокою, озлобленою, замкнутою. Це твердження не можна поширити на українського політика Юрія Луценка. 832 дні, безпідставно проведені за ґратами, підірвали його здоров’я, однак не похитнули людських основ, не девальвували його гідності, що викликало подив і захоплення навіть у ворогів. Колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, опинившись під тиском міжнародної спільноти на свободі, попри свої болячки, з головою занурився у те, що називаємо розбудовою країни. Перебуваючи на лікуванні у польській столиці, разом з однодумцями виношує плани оновлення України, які повинні надихнути і запалити кожного співвітчизника. Він і далі випромінює оптимізм, надію, сипле дотепами. Після розмови з кореспондентом «Високого Замку» адресував слова подяки усім, хто за нього тримав кулаки. Окремий комплімент зробив завідуючій нашою редакційною приймальнею Раїсі Романівні, яка колись готувала йому «класну львівську каву». Обіцяв невдовзі знову завдати їй «кавових» клопотів…

Як здоров’я? Прорвемося!

- Юрію, чого нового у взаєминах з людьми вас навчило перебування за ґратами?

- Багато у чому змінився - але не у ставленні до людей. Людям вірю, навіть незнайомим. Якщо це неправильно для професійного політика, тоді я - поганий політик.

Зі 148 свідків у моїх так званих злочинах лише один виявився слабаком і збрехав. Причому, як часто буває, зрадив той, хто отримав від служби максимум. А прості працівники карного розшуку, яких поставили перед вибором - або збрешіть про Луценка, або сідайте за ґрати - вибрали чесний шлях.

- Позаду затяжні для україн-ців свята. Де, з ким і як провели їх ви? Чи вже набулися з родиною, про що так мріяли у неволі?

- Свята провів із сім’єю. Якось я писав, що в тюрмі любов заміняє щастя. Тепер воно стало ширшим, досяжнішим. Не люблю вдаватися в лірику, скажу лише, що цей Великдень запам’ятається нам усім надовго.

- Вас «ремонтують» польські медики, а потім, кажуть, за нажиті у Лук’янівському СІЗО і Менській колонії болячки візьмуться австрійці. Наші читачі щиро переживають за ваше здоров’я. Один з них взимку через прес-службу «Народної Самооборони» навіть пересилав народний рецепт...

- Усім, хто турбується за мене, - велика подяка, щиро зворушений. Але прошу не перейматися – прорвемося! Зараз завершується ремонт шлунка, днями зробили невелике додаткове хірургічне втручання. Далі - проблеми набутого в камері гепатиту та початкового цирозу. До осені буду повноцінно готовий до роботи.

Угода про Асоціацію з ЄС – найвищий пріоритет

- Польські політики і громадські діячі – Коморовський, Кваснєвський, Міхнік – багато зробили для вашого звільнення. Чи встигли вже поспілкуватися з ними?

- Президентові Кваснєвському я подзвонив на волі у перший же день. І в Україні, і в Польщі з ним зустрічалися, радилися, як діяти для визволення Юлії Тимо-шенко. Україні пощастило, що саме пан Кваснєвський з його досконалим розумінням нашої політситуації веде від імені Європи діалог з українськими верхами.

Вже отримав запрошення від німецького уряду, чия позиція в Європі є ключовою. Хочу зробити все, аби Угода про Асоціацію з ЄС цього року здійснилася. Це - найвищий український пріоритет.

- Скільки правди у чутці, що в Україну повернетеся аж восени - коли буде готовий ваш автономний суспільно-політичний проект «Третьої республіки». Злі язики кажуть, що Луценко у перші дні після звільнення побив горщики з лідерами опозиції, розійшовшись з ними у тактиці і стратегії. А в разі продов-ження «хибної» лінії – вийде до людей з альтернативним власним дітищем…

- Передбачав, що Адміністрація президента захоче запустити таку чутку. Першими моїми словами на волі була заява про те, що не створюватиму жодної нової партії («Народна Само-оборона» злилася з «Батьківщиною» ще до парламентських виборів) і що не претендую бути четвертим в об’єднанні лідерів парламентської опозиції. Я допомагатиму їм, і роблю це в особистому спілкуванні, зокрема з Арсенієм Яценюком. З ним і з Віталієм Кличком я у постійному контакті. Про зустріч з Олегом Тягнибоком теж є домовленість. Планую бути в Україні на початку червня.

Це правда, що в розмовах інколи говорю своїм товаришам важкі речі, але чесна критика - найкраща допомога.

На дефективному фундаменті демократичної держави не збудуєш…

- Українці по горло ситі різними демократичними програмами, рухами – від «10 кроків назустріч людям» до «Першого грудня». Розчарувалися в них. Де гарантія, що цього разу вони повірять вам, підуть за вами?

- У тюрмі постійно повертався до причин невдач у роботі МВС. Очолюючи міністерство, щиро старався виправити там ситуацію. Але ні тотальна зміна керівництва, ні особистий вплив, попри певні позитивні зрушення, радикально ситуацію не змінили.

У «Лук’янівці» я сидів півтора року в казематі колишнього блоку смертників, де карали і Петлюру, і холодноярців, і борців опору та дисидентів радянських часів. Побачив і «розстрільну» кімнату тюрми. Її підлога все ще масна від людської крові. Назад ми поверталися безконечними підземними коридорами, які з’єднують корпуси СІЗО. І раптом зрозумів: навіть якщо знести будівлю Лук’янівської тюрми і збудувати на її місці офісний центр - нічого не вийде, будівля завалиться. На цьому кривавому фундаменті може стояти лише тюрма. А на каральному фундаменті НКВС-МВС не можна зробити сучасної правоохоронної структури. На дефективному, часто кривавому фундаменті УРСР не вдасться збудувати демократичну європейську державу.

Звідси - моя переконаність у першочерговості Плану нової третьої української республіки. Тільки доступний (але не популістський, як передвиборчі парт-програми) документ може перетворити народ з глядача на учасника української політики. А це - головна умова перемоги і над Януковичем, і (головне!) - над системою, що його породила.

Бачу підтримку однієї з моїх тез про те, що треба ліквідувати каральний холдинг ГПУ-МВС-суди, і на основі нового європейського законодавства набрати туди новий персонал. Набір - через детектор брехні, як у Федеральному бюро розслідувань США, плюс погодження на провокацію хабара та декларування видатків службовця та його родини. План радикальний, але здійсненний. І головне: він дає не гасла, а механізми…

- Експерти звертають увагу, що у свою нову команду поряд з «перевіреними бійцями» ви запросили людей, хоча й розумних, але за якими тягнеться певний шлейф...

- У всіх у нас є «певний шлейф». Але більшість людей, з якими розмовляю в останні тижні, - маловідомі пересічним громадянам. Роблю ставку на молодих, активних громадських активістів. Моя мета - допомогти вийти на політсцену (хоча в наших умовах правильніше буде сказати «на поле бою за Україну») новому, незараженому радянщиною молодому поколінню.

У нас з Януковичем все різне. Навіть тюрма...

- Доводилося чути думку, що після президентського помилування Луценко надалі не буде таким бойовим, як колись, – «на знак вдячності» за звільнення стане обережнішим у своїй критиці на адресу Януковича. Мовляв, етика зобов’язує…

- Ні я, ні моя сім’я ні про що Януковича не просили. У мене немає і не може бути жодних зобов’язань перед ним. У нас все різне. Навіть тюрма…

Янукович - лише бородавка на потворному обличчі нинішньої системи влади. Тому не варто все зводити до спрощеної схеми: скинемо Януковича, поставимо правильного лідера – отоді і заживемо. Вже раз обпеклися на такій вірі у вождя. З помаранчевих невдач треба робити висновки: головне не те, хто є президентом. Важливіше, чи є у нього команда однодумців і стратегія зламу Системи олігархії, яка нищить країну і людей. Ще важливіше - чи є у нього стратегія наступних дій.

- Якими вам бачаться перс-пективи і механізми звільнення Юлії Тимошенко?

- Після рішення Євросуду про незаконність арешту Тимошенко очевидним є, м’яко кажучи, упереджене ставлення судді та прокуратури в її справі. В нормальній країні це стало би підставою для перегляду вироку і - паралельно - звільнення Юлі з-під арешту. Але всі розуміють, що проблема не в Кузьміні чи Кірєєві, вони - лише клоуни у публічному фарсі. Рішення ухвалюються в кабінеті Януковича. Для звільнення ЮВТ потрібно посилювати тиск українських громадян на владу, продовжувати діалог європейських керівників з президентом України.

- У політикумі тривають дискусії щодо доцільності союзу поміркованої «Батьківщини» і радикальної «Свободи». Зокрема, з огляду на майбутні президентські вибори. Чи мав рацію Яценюк, коли мимоволі «підтягнув» на нову політичну висоту Тягнибока?

- Єдність опозиційних лідерів - єдиний реальний здобуток опозиції за останні роки. Хто кого і куди «підтягує» - цікаве, але вторинне запитання. Треба зробити так, аби ця трійка не тільки не розсварилася, а й домовилася про єдиного кандидата у президенти від опозиції.

Бачимо очевидну підготовку АП до протягування змін в закон про вибори президента, аби провести їх в один тур. Єдине, що може зупинити це паскудство, що здатне переорієнтувати бізнес- і адмінеліти на наш бік - висунення єдиного опозиційного кандидата у президенти вже до кінця цього року. Саме це питання і покаже, хто кого і куди підтягує чи втягує…

- Хто має нести відповідальність за появу у фракції «Батьківщина» тушок?

- Відповідальність лежить на тих, хто формував виборчі списки. Я про це жорстко говорив з Арсенієм. Краще мати менший бюджет виборчої кампанії (люди зрозуміють і підтримають), але брати у команду лише тих, хто цінує ім’я вище за погрози чи спокуси. Таких людей мало, але вони є. Помилкою було скидати таких перевірених бійців за борт в обмін на харчі людей з щурячими звичками.

- 18 травня у Києві заплановано фінальний акорд опозиційної акції «Вставай, Україно!». Як би ви оцінили коефіцієнт її корисної дії?

- Закликаю людей прийти на цю акцію. Знаю, є багато скепсису і апатії до мітингів у нинішньому форматі. Але маємо саме таку владу і саме таку опозицію. Якщо хочемо змінити ситуацію до кращого, мусимо йти на Європейську площу. Справж-ні громадяни своєї краї-ни мають бути там, бо тільки з майданівською масою можна тиснути на владу Януковича, вимагаючи свободи для Юлі і для країни. Саме там можемо вимагати у лідерів опозиції єдиного кандидата у президенти. Відсидітися вдома, критикуючи і владу, і опозицію на кухні - ознака радянського гвинтика, який раз на п’ять років віддає політику на відкуп певним партіям і вмиває руки.