Олег Соскін: Суди в Україні: за крок від сталінських чекістських "трійок"

 Судова система України з кожним роком деградує, її діяльність стає все більше схожою на судилища і розправи, які влаштовувалися над українцями в комуністичні часи.

Яскравим прикладом цього стало рішення слідчого-судді Печерського районного суду м. Києва 13 лютого 2013 року оштрафувати Юлію Тимошенко та її захисника Сергія Власенка на 17 тисяч гривень (1000 неоподаткованих мінімумів) кожного.
Зокрема, суддя заявила, що отримала факсом заяву від Тимошенко, яка «містить явну зневагу до суду». Також вона винесла рішення оштрафувати Сергія Власенка за те, що він начебто під час засідання 13 лютого і попереднього засідання неодноразово вступав у суперечки з суддею, висловлював неповагу на адресу суддів і говорив без дозволу суду.
Водночас, згідно з кодексом про адмінпорушення, п. 3 ст. 185 (прояв неповаги до суду) тягне за собою накладення штрафу від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів (до 1700 гривень). Крім цього, як заявив юрист, експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук в ефірі 5 каналу, по суті представниця Печерського районного суду виступила суддею у власній справі. Адже штраф було накладено за те, що нібито мало місце посягання на честь судової влади, але це порушення стосується саме її, тому рішення про накладення штрафу міг приймати лише інший суддя.
Ще одним прикладом брутальної україножерської сутності судової системи в Україні стало рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року, яким було підтверджено рішення того ж таки Печерського суду, що оштрафував Юлію Тимошенко і Сергія Власенка, у справі київської вчительки Ніни Москаленко. По суті, своїм рішенням суд постановив вчительку, її неповнолітнього сина і стареньку матір викинути на вулицю. Саме ж засідання тривало всього 15 хвилин. Того ж дня відбулося засідання у кримінальній справі, де Москаленко обвинувачують у побитті рейдера.
Як відомо, Ніна Москаленко впродовж півроку воює за власне помешкання, яке у неї хочуть відібрати, пережила кілька рейдерських атак, зокрема, їй били вікна, намагалися звільнити з роботи. Як зазначає авторитетне видання «Українська правда», вчителька та її представники припускають, що за спробами відібрати у неї землю стоїть народний депутат від можновладної партії, який причетний до введення в Україні паспортів з біометричними чіпами.
Не перелічити усіх інших скандальних судових справ, де рішення виносяться як в найгірших традиціях чекістських «трійок». Чого варті лише вироки хлопцям у Сумах, які опинились у в’язниці за графіті, у Мелітополі, де хлопців за начебто спробу підпалу суду і прокуратури засудили до 6 років буцегарні. Ще один приклад – судове цькування багатодітної родини Мартиневських у смт. Івано-Франкове Яворівського району на Львівщині, де двох неповнолітніх хлопців хочуть засудити до 4 років за начебто пограбування каплички, і де суд чомусь не бажає долучити до справи докази, які підтверджують, що на момент здійснення так званого пограбування їх біля цієї каплички просто фізично не могло бути. І звичайно ж найбільш резонансна на сьогодні судова справа – це вирок сім’ї Павліченків.
Отже система судових розправ і терору в Україні все більше нагадує діяльність чекістських «трійок», сформованих сталінським комуністичним режимом, коли кілька дегенератів, без будь-якої освіти, за відсутності адвокатів, слідчих чи прокурорів, часто навіть без участі самого підозрюваного, виносили смертний вирок. Скільки мільйонів було розстріляно за рішенням таких «трійок»? Невже скоро і в незалежній Україні вироки будуть виноситися таким же методом? Зберуться депутат від можновладної партії, суддя і прокурор, і без свідків та адвокатів будуть вирішувати, в кого відібрати землю, кого оштрафувати, а пізніше, можливо, і розстріляти.
Звичайно, цього допустити не можна. Досить терпіти псевдо судове знущання над українцями. Чомусь якась купка людей, яких за різними оцінками в Україні налічується від 6 до 9 тисяч, привласнила собі право чинити розправи над мільйонами українців? А тепер ще, за ініціативи Януковича, хоче відгородитися від них турнікетами в приміщеннях, які будуть купувати за гроші державного бюджету, тобто гроші, які належать українському народу. Скільки можна мовчати? Якщо люди не зможуть знайти правди в судах, вони рано чи пізно вийдуть її шукати на вулиці зі зброєю в руках. Будь-яке терпіння має межу. Але чим довше народ терпить, тим більше у нього накопичується гніву, тим страшніший буде вибух.
Українська Національна Консервативна партія вважає, що судову систему в Україні потрібно негайно і докорінно міняти, доки ще не пізно, доки український народ ще не дійшов до межі, і не почав масові акції помсти, бо може статися так, що суддів почнуть вішати на стовпах і деревах навколо приміщень судів, або робитимуть з ними те, що зробили із суддею в Харкові, коли йому і всій його родині відрізали голови.
Судді повинні працювати лише на виборній основі. Їх має обирати громада у певних округах не більше, ніж на три роки. Не може існувати такої практики, як сьогодні в Україні, коли вперше суддю призначає президент на п’ять років, а потім Верховна Рада на безтерміновій основі. Тим більше, відомо, що Янукович двічі сидів у в’язниці, тобто, по своїй суті є рецидивістом, тому коли він призначає суддів – це виглядає просто як блюзнірство і наруга над судовою системою. Потрібно розробити критерії, згідно із якими суддю можуть обрати, за кандидатуру на посаду судді мають поручитися люди, зібрати відповідні підписи, він повинен мати відповідний досвід, юридичну освіту і бездоганну ділову та моральну репутацію. Також настав час перейти в Україні до суду присяжних для розгляду всіх важливих справ. Не допустимо в Україні жодних чекістських «трійок»!
Чому ж мовчить парламентська опозиція? Адже 13 лютого в Печерському суді знову було застосовано силу до народних депутатів, знову було порушене їхнє конституційне право депутатської недоторканості, і знову зазнали фізичного, морального, психічного насильства жінки депутати. Невже в парламентських опозиційних партій немає чоловіків, щоб захистити своїх колег жінок? Скільки вони ще терпітимуть знущання над собою і над всім українським народом?
Олег Соскін, професор Національної академії управління, голова Української Національної Консервативної партії

Вголос