Портніков: Щоб створити державу, необхідна спільна культурна ідентичність

Віталій ПОРТНІКОВ

Для того, щоб створити державу, необхідна спільна культурна історична ідентичність. Коли українське суспільство усвідомить це і не намагатиметься досягнути лише економічних і соціальних успіхів, тоді і можна буде відповісти на питання, для чого ми проголошували незалежність України.

 

Про це вчора, 15 вересня, говорив відомий український журналіст і публіцист Віталій Портніков під час презентації своїх книжок в рамках львівського Форуму видавців.

За словами журналіста, сьогодні ми маємо справу з суспільством, яке було набагато більше політично і морально винищено, ніж російське. «Якщо взяти до уваги те, що відбувалось в Москві і Петербурзі на початку 90-х років, і те, що відбувалось в нашій країні, то можна побачити, що суспільство було настільки радянським, що не прокололось навіть після проголошення незалежності України. Така інерція розвитку була жахливою», – сказав він.

Сьогодні постає питання доцільності проголошення нашої держави. Адже поки українське суспільство не визначить, з якою метою воно бореться і до чого йде, політичні чи економічні зрушення в країні не змінять ситуацію.

«Я розумію українську ідею, як побудову успішної, демократичної, ліберальної держави, яка дає можливість вільно розвиватись кожному громадянину. Я завжди ставлю питання людям, для чого ми цю державу проголошували? Коли я чую від багатьох людей, що вони є українськими патріотами, що вони люблять Україну і хочуть, щоб держава розвивалась шляхом економічних і політичних реформ, а разом з тим хотіли б розмовляти російською мовою і бути далекими від української культури, щоб ніхто їх не примушував це знати, я чесно кажучи, не розумію, навіщо їм та Україна потрібна. Це питання, на яке в мене нема відповіді», – сказав Портніков.

На думку журналіста, люди створюють держави, тому що в них є спільна культурна історична ідентичність, а не для того, щоб досягнути економічних і соціальних успіхів. «І сьогодні українське суспільство існує фактично в дусі конкуренції двох ідей. У нас є величезна частина України, яка усвідомлює, що країна створена для того, щоб зберігалося те українське, що в них є. І є величезна частина людей, які щиро впевнені, що це немає значення». Насправді, головна проблема полягає в тому, що ці дві частини цивілізації є різні. Чи зможуть вони домовитись між собою – питання відкрите.

«Очевидно, що справа не є в мові, як не дивно це прозвучить. В Ірландії, наприклад, англійською мовою розмовляють приблизно 96-97% населення. Так сталося. Але ніхто з них не вважає англійську рідною. Ірландець розмовляє нею навіть в побуті, він дуже погано знає мову свого народу. Проте він усвідомлює, що відбувалася цивілізаційна катастрофа, і що мову, яка не є мовою його сімейного вжитку, треба розвивати і підтримувати. І тому там є та держава», – зауважив Портніков.

Натомість в Україні, вважає журналіст, навіть нема єдності в думках щодо цього питання. І це при тому, що, на відміну від Ірландії, в нас є величезна частина людей, які все ж таки спілкуються українською мовою.

«Існує багато країн з двомовним, двокультурним уявленням про світ. Ці країни домовляються тільки тому, що там живуть різні етноси, один з яких не претендує на цивілізаційний простір іншого. А в нас ситуація, коли одна частина країни хоче, щоб вся країна була такою, як вона сама. У Львові було б краще, якби Дніпропетровськ і Донецьк були такими як Галичина, україномовними. Тоді це і буде Україна. І може це і правда, – розповів Портніков. – Але важливо, що люди в Дніпропетровську і Донецьку, теж хочуть, щоб ця інша Україна була такою як їхня Україна. Що простіше говори російською і від цього Україна гірше не стає».

Як зауважив український журналіст, до того моменту, як ці дві частина не усвідомлять, що їх поки що все ж таки дві, і що вони не можуть нав’язати один одному думку про цивілізаційний простір, не буде ніякого шляху до реальної побудови української ідеї як такої.