Сергій Лещенко: Янукович обирає війну

Віктор Янукович засинав із почуттям великого задоволення. Він впевнений, що провернув геніальну комбінацію.

Асоціація з Євросоюзом ніколи не була мрією Віктора Януковича. "Цінності" у європейському розумінні цього слова європейців нічого не значать для нього – якщо їх не можна конвертувати у "Хонку", приватний реактивний літак та дебаркадер із золотим оздобленням. Тому Угода про асоціацію виявилася вдалою розмінною монетою для Януковича.

Не докладаючи жодних зусиль, а лише використовуючи європейське обурення тиском Кремля, Янукович домігся нечуваного потепління із Заходом. Вже мало хто пам"ятає, як рік тому ці люди бойкотували саміт президентів в Україні та ігнорували Євро-2012. Брутальність Кремля зробила Януковича символом несправедливої агресії з боку авторитарного господаря тайги.

Спіймавши інерцію потепління із Заходом, Янукович вступив у переговори про те, що він може отримати від Угоди про асоціацію. І дізнався ціну – звільнення Тимошенко – яка виявилася для нього зависокою.

Але, аби не втрачати подарунок долі, Янукович продовжив свою гру, розповідаючи, що не може помилувати Тимошенко своїм указом, але готовий підписати закон про лікування ув"язнених за кордоном. Це спричинило багатогодинні переговори в парламенті, а паузу, що виникла, Янукович використав із максимальною користю.

За великим рахунком, Янукович міг і далі затягувати час байками про важкі реалії української політики, коли ніхто не хоче йти на компроміс. Благо, він міг грати з двох рук – своїми вустами розповідати одне, тоді як спікери фракції регіонів казали би інше.

Власне, Янукович міг тягнути до самого Вільнюсу. Це навіть доставляло йому задоволення – одночасно багато європейських політиків захотіли з ним поговорити телефоном. На Банкову зачастило керівництво Держдепу. Він зав"язав листування з державним секретарем США Джоном Керрі.

Янукович навіть міг поїхати до Вільнюса з невирішеним питанням Тимошенко, дозволяючи умовляти себе і там. Наприклад, ухвалити закон, але не просуватися далі – і сказати у Вільнюсі, що ми потребуємо ще декілька місяців для остаточного розв"язання проблеми.

Але щось сталося, що змусило Януковича дати ляпаса європейським політикам у вигляді постанови уряду про відмову від євроінтеграції.

Власне, цей документ сам по собі не має жодного сенсу – зупинити євроінтеграцію можна було явочним порядком, без жодних рішень Азарова.

Єдина причина, яка могла змусити Януковича видати цей документ – це бажання замовника. Замовника, який хотів отримати на руки формальну гарантію, що Янукович завтра не передумає – гарантію, яку можна кинути в обличчя західним лідерам як доказ їхньої неспроможності.

Ім"я цього замовника – Володимир Путін.

Розпорядження уряду є відвертим приниженням європейської сторони. Цей документ – маркер, який окреслює Україну як зону геополітичного впливу Росії. А його мета – стати ще одним доказом статусу Путіна як найвпливовішої людини світу, на фоні якого Обама виглядає школярем.

Безумовно, Янукович розумів, що така постанова Кабміну дорого коштує – тож тепер може претендувати на відчутний бонус від Кремля.

За великим рахунком, Янукович обирав останні місяці між двома варіантами свого майбутнього.

Угода про асоціацію – це спокійна пенсія після втрати влади 2015 року.

Асоціація давала Януковичу моральне право апелювати до американського та європейського істеблішменту щодо гарантій фізичної недоторканості та цілісності накопиченого майна в разі поразки на наступних виборах.

Але водночас асоціація зв"язує Януковичу руки – фальсифікувати вибори в таких умовах було би значно складніше. Тепер зрив підписання означає, що Янукович буде боротися за переобрання, не зупиняючись ні перед чим.

Тому сумнівів не залишилося – і треба просто бути свідомим цього – на Україну насуваються страшні вибори 2015 року.

Сергій Лещенко