Володимир Цибулько: Саміт в Чикаго, здається, викристалізував кордони ''руcкава міра''.

Володимир Цибулько

Спочатку Путін відмовляється від персональної участі у саміті G-7, фактично своює відмовою перетворивши цей поважний інструмент міжнародної політики із G-8 у первинну G-7, адже за параметрами демократичними, тобто ціннісними Російська Федерація не надто вписувалася в первинний формат, чим ставила рід європейських політиків у неприродню позу перед своїми виборцями. Приїзд квазіліберала Медведєва, лише мяка "відмазка", але й для частини європейських лідерів це лише можливість хоч в якийсь спосіб зберегти обличчя перед власним виборцем, бо якщо відступати від ціннісної моделі до моделі "реал політік", то вже варто було б запрошувати лідера Китаю, а не Російської Федерації. І тепер от саміт НАТО ніби поглибив цю світоглядну прірву.

А потім справу продовжили лідери Казахстану, Узбекистану, Киргизстану і Таджикистану, котрі вперше отримали запрошення до участі в саміті НАТО, але вирішили не приїжджати в Чикаго, повідомляє "КУРСИВ.kz". А вже потім до них ще й приєднався президент Вірменії. Фактично ця неучасть засвідчила про формування на пострадянському просторі нового міждержавного утворення, котре вправними руками і волею Владіміра Путіна швидко перетвориться в Союз Євразійський у межах Золотої Орди і за моделлю СРСР. Десь так плюс-мінус. Бо Білорусь вже створила з РФ союзну державу.

Країни ГУАМ були, попри особливості місцевих демократій, не просто почуті, а й отримали пряму підтримку хоча б у питанні теритоторіальної цілісності. Так у грузинському питанні саміт навіть закликав Росію відмовитися від визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії. Були також підтверджені принципи непорушності кордонів та територіальна цілісність Молдови і Азербайджану.А пункт резолюції стосовно України був доволі стриманим, але не менш принциповим і послідовним, і стосувався він, в першу чергу, внутрішньої демократизації та вибіркового правосуддя. Для країн ГУАМ цей саміт став самітом підтверджених шансів, самітом відкритих можливостей. Виглядає так. що сам формат довів свою живучість і був відповідно підтриманий.

Отже відмова середньоазійських лідерів від участі в саміті НАТО в Чикаго фактично викристалізувала кордони монопольного і безсумнівного впливу Кремля на пострадянському просторі, тобто кордони "русскава міра", пропагандивну складову якого забезпечує Патріарх Кіріл.

Цікаво, тепер, після цього символічного розмежування, чого стане більше – мечетей на території Росії, чи храмів РПЦ у Середній Азії?