Путінський фронт

Народний фронт Путіна починається так, як колись починалося «Єдiнство» – з абсолютно незрозумілими людьми і цілями, але під зрозумілу людину. Тоді, коли «Єдінство» з’явилося на російській політичній сцені – на противагу могутньому блоку «Вітчизна – Вся Росія» – було вкрай важко уявити собі, що саме ця партія випадкових людей стане ядром всієї політичної системи нового часу і поглине інші номенклатурні об’єднання.

Стверджувати, що теж саме відбудеться і з Народним фронтом, теж ніхто не береться. Але, тим не менш, вже сьогодні він вбирає в себе і «Єдину Росію», та інші кишенькові партії Кремля. І у випадку, якщо президентська адміністрація вирішить, що бренд «Єдиної Росії» остаточно можна здавати в утиль, відбудеться її підміна Народним фронтом – тільки й усього.

Ця пересічна зміна безглуздих декорацій готується заздалегідь, ніби про всяк випадок – ну і заодно відображає кланову боротьбу в путінському оточенні, бажання групи нового ідеолога режиму В’ячеслава Володіна освоїти ту ж кількість ресурсів, яку свого часу зміг задіяти на «Єдинiй Росії» його попередник Владислав Сурков.

Ну і одночасно відбувається показ «пiсляболотної» Росії – країни, в якій демократією вже не керують по-сурковськи, а жонглюють по-володінськи. Країни, в якій немає місця для попутників: хто не з нами, той проти нас, той на боці американських агентів, некомерційних організацій, ЛГБТ та іншого жахіття. Місце всіх інших – у Народному фронті. Нагадує Білорусь, де ніколи не було ніякої партійної системи, а був лише президент – і навколо нього.

Нове оточення Путіна вибудовує саме такий образ нинішнього царювання – не потрібні не тільки попутники, а й прихильники. Потрібні лише активісти, які просто хочуть проголосувати за національного лідера. Наскільки цей образ можна вибудувати в реальності, а не в телевізійній картинці – це головне питання, відповідь на якe можна буде отримати в найближчі роки.

Віталій Портников, Радіо Свобода