Азаров нагибает журналистов. ДОКУМЕНТ

 

Прес-служба Державного комітету телебачення і радіомовлення надіслала гнівну відповідь на новину Української правди «У Азарова підтвердили, що ввели цензуру», пише журналіст і блогер Сергій Лещенко.

 

 

Наводжу повний текст цього листа Держтелерадіо:

 

«Відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" Держкомтелерадіо надав журналісту "Української правди" С. Лещенку документ, який його цікавив. У той же день документ був розміщений на "УП" під заголовком "У Азарова підтвердили, що ввели цензуру". Тут доречно пригадати, що тиждень тому цей же лист УП вже оприлюднювала.

 

Очевидно, що такий провокативний заголовок мав на меті в черговий раз безпідставно звинуватити владу у запровадженні в Україні цензури. Проте кожен, хто крім заголовку прочитав ще й сам лист, має можливість переконатися у протилежному. У листі йдеться лише про виконання Держкомтелерадіо своїх функціональних обов'язків, а саме – організацію роботи з висвітлення соціальних ініціатив Президента України і не більше. При цьому ніхто не вимагає від телерадіокомпаній суцільного "одобрямсу" чи узгодження змістовного наповнення телерадіосюжетів, що власне і є цензурою.

 

Тепер щодо листів подібного змісту. Їх поява свідчить не про введення цензури, а про виконання Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", десята стаття якого, між іншим, визначає, що "в аудіовізуальних засобах масової інформації підлягають обов'язковому висвітленню низка видів активності президента, у т. ч. його виступи, переговори, робочі поїздки по країні та інше".

 

До речі, поява в телерадіоефірі таких програм – це аж ніяк не піар-кампанія Глави держави, а власне висвітлення його соціальних ініціатив, покликаних покращити життя людей. А ЗМІ, у даному випадку – державні мовники, мають цьому сприяти і робити це об'єктивно і неупереджено.

 

Треба також зазначити, що подібна практика у роботі Держкомтелерадіо існувала завжди. Адже згаданий закон діє з 1997 року. Радимо зробити запит на публічну інформацію до Держкомтелерадіо, і ми надамо інформацію про доручення, які надходили до Комітету з Кабінету Міністрів України, починаючи з 2005 року, і стосувалися "забезпечення висвітлення" тих чи інших ініціатив тодішнього Президента і Прем'єра.

 

Хотіли би також підкреслити одну особливість, яка випливає із цього псевдо-скандалу. В Україні реально діє Закон "Про доступ до публічної інформації". І С. Лещенко мав можливість у цьому переконатися. Можливо, він сподівався, що відповідь не буде надано, і це стане приводом для нової "резонансної публікації". Не судилося.

 

Прес-служба

 

Держкомтелерадіо України»

 

Одразу прокоментую пропозицію Держтелерадіо надіслати їм запит і отримати доручення, які надходили до комітету, починаючи з 2005 року. Я з задоволенням приймаю їхню пропозицію, тому що я ніколи не виступав адвокатом минулої влади, і будь-хто може в цьому переконатися в архіві Української правди.

 

А тепер по суті.

 

Отже, причиною, яка змусила Держтелерадіо писати цього листа, стала новина Української правди «У Азарова підтвердили, що ввели цензуру».

 

Цю новину було зроблено після того, як я отримав офіційним шляхом від згаданого Держкомітету листа за номером 1149/29/3 від 13 березня 2012 року, який було розіслано до всіх обласних державних телерадіокомпаній.

 

 

 

 

Цим листом підлеглі Азарова (а Держкомітет перебуває у повному підпорядкуванні уряду) вимагав від обласних державних телекомпаній"терміново створити та запустити в ефір спеціальні лінійки програм за участі представників органів місцевої влади, відомих фахівців та експертів, які будуть присвячені роз'ясненню та обговоренню соціальних ініціатив президента В.Ф. Януковича".

 

При чому в листі міститься вимога показувати ці програми з періодичністюне менше двох разів на тиждень.

 

На мій погляд, це – пряма цензура, яка заборонена Конституцією.

 

Визначення цензури виписано у нас в законі "Про інформацію". Воно звучить так: "цензура – це вимога, спрямована до засобу масової інформації, його керівника, узгоджувати інформацію до її поширення".

 

Очевидно, що лист голови Держкомітету до обласних телекомпаній – це вимога. Тому що призначення керівників цих телекомпаній здійснюється за участі Держкомітету. І непідкорення може мати наслідком звільнення.

 

Крім того, обласні телекомпанії – це, беззаперечно, засоби масової інформації.

 

Я розумію, що з часів Кучми влада звикла ставитися до державних медіа як до німого бидла, що повинно виконувати їхні забаганки. Але обласні державні телекомпанії – це все-таки мас-медіа, а не департамент Партії регіонів, і вони, як і будь-які інші редакції, повинні керуватися принципом об'єктивності та незалежності.

 

А сам лист, де фігурують звороти "терміново створити лінійки програм за участі представників влади для роз'яснення ініціатив президента Януковича В.Ф." – це навіть не вимога узгоджувати інформацію. Це – безпосередньо узгодження інформації, навіть гірше – насадження змісту інформації, яка має транслюватися в ефір.

 

Це і є цензура у визначенні українського законодавства, яка, між іншим, заборонена Конституцією.

 

Державні чиновники, виправдовуючись, посилаються на закон 15-річної давнини "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації".

 

Зміст цього закону виглядає диким для європейської країни. Але навіть там немає такого, що обласні телекомпанії повинні двічі на тиждень влаштовувати всенародні роз'яснення ініціатив (!) президента, не оформлених жодним нормативним актом.

 

Цей закон вимагає висвітлювати у аудіовізуальних мас-медіа "звернення Президента з посланнями до народу, (...) участь Президента в офіційних заходах (...) ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України; офіційні візити в інші країни та прийоми делегацій з інших держав; участь у пленарних засіданнях Верховної Ради та засіданнях Кабінету Міністрів, в робочих нарадах; видані Президентом України укази і розпорядження; робочі поїздки по країні та інше".

 

Але, окрім формального боку, ця історія має ще і моральний.

 

Державні ЗМІ утримуються за кошти бюджету, тобто за гроші платників податків. Не за приватні гроші Партії регіонів чи президента Януковича, а коштом всіх громадян України, серед яких нинішня влада користується не дуже високою підтримкою.

 

Тобто, якщо ця медіа-імперія державних ЗМІ фінансується народом України, то і наповнення програм державних телекомпаній повинні відображати політичні уподобання народу.

 

Іншими словами, державні телекомпанії повинні так само взяти до виконання, коли Яценюк надішле їм листа з вимогою організувати лінійки телепередач для обговорення законопроекту про імпічмент президенту.

 

Або коли Тягнибок надішле листа з вимогою організувати передачі для обговорення теми конфіскації «Межигір'я».

 

А поки вимога Держкомітету пропагувати соціальні ініціативи Януковича – це ніщо інше, як зловживання Азаровим адміністративним ресурсом в інтересах Партії регіонів напередодні парламентських виборів.