Януковичу потрібна не інтеграція, а можливість „суверенно" качати з країни ресурс там, де це ще можливо

АНАТОЛІЙ МАРЦИНОВСЬКИЙ

Питання приєднання України до митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану поки що знято з порядку денного. Черговим свідченням цього стало інтерв'ю Миколи Азарова російському телеканалу „Мир". Офіційною – і цілком логічною - причиною відмови від повноцінної інтеграції з митним союзом є зобов'язання України у рамках членства в Світової організації торгівлі.

Це виглядає приємною новиною для прихильників європейського шляху розвитку. Проте зовсім не означає, що Янукович зробив вибір на користь Євросоюзу. Угоду про асоціацію з ЄС швидше за все також підписано не буде. Принаймні, жодних необхідних для цього і задекларованих місяць тому в Брюсселі кроків Янукович не робить.

Власне, десь так все і мало бути. У всіх її діях чинна верхівка виходить із міркувань концентрації в своїх руках максимальної влади, яку конвертує у мільйонні та мільярдні прибутки. Інтеграція в будь-якому з напрямків – на схід чи захід – цьому би заважала.

Рух до ЄС вимагає демократизації, підзвітності суспільству, чесного правосуддя і так далі. Це послабило би владу Януковича, відповідно зробило б важчим використання її „за призначенням". Тим більше, що наступні президентські вибори вже на обрії, а виграти їх чесно шансів у чинного президента практично немає. Тож завданням є подальше зміцнення авторитаризму й адмінресурсу, тобто викорінення демократії, а не її розвиток.

Союз із Росією небезпечний з інших міркувань. Поза сумнівом, Янукович добре усвідомлює: дай росіянам палець - вони відкусять не лише руку, а й проковтнуть його цілком. Втрата економічного суверенітету й реальна російська економічна експансія внаслідок участі в Митному союзі створили б для правлячої верхівки такі само фінансові загрози, як і реальна євроінтеграція.

Так що цілком природно для Банкової відмовитися сьогодні від обох напрямків і продовжувати „суверенно" качати з країни ресурс там, де це ще можливо. Тим більше, що у симпатіях до Європи та Росії українці розділені приблизно порівну, отож критичного внутрішнього тиску на Януковича щодо інтеграції в той чи інший бік наразі немає.

Однак ситуація може змінитися перед президентськими виборами 2015 року. Януковичу треба буде мобілізувати свій достатньо зневірений електорат, і російська карта знову може зіграти. Навряд чи на Банковій вагатимуться, якщо постане вибір: мати Януковича як залежного від Росії президента або не мати його президентом взагалі. Так що питання участі в Митному союзі або реалізація інших російських сценаріїв поновлення контролю над Україною цілком може знову сплисти на поверхню. На відміну від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, повернення до якого за президентства Януковича буде неможливим.