Леся Оробець: Я не хочу прокинутись від гуркоту російських танків у Києві

   Або не цінує героїв моя країна


Від російського кордону коло Глухова до Києва 330 км. шикарного шосе. Танкова колона з машинами забезпечення котитиметься до Києва 5, ну нехай максимум 6 годин з зупинкою на обід. Щось у мене після вчорашнього "продовження перемир'я" зникають сумніви, чи буде хтось пробувати її зупинити. Хіба може громадяни-автолюбителі своїми машинами.

Втім, може путінським танкам і не треба буде їхати своїм ходом. Просто приземляться кілька безхозних літаків з солдатами в формі без нашивок в Борисполі - і волею народу постане Київська народна республіка з черговим гіркіним на чолі. Світова громадськість, я впевнена, буде стурбована.

Те, що відбувається з т. зв. "мирними переговорами", все більше нагадує Мюнхенську змову 1938 року. Після типу аншлюсу Криму (Австрія) стоїть "судетське питання" (Донбас). Читаємо Вікіпедію: паралелі разючі, продовження очевидне.

Знову Медведчук. Як під час підписання газового договору 2009 року, який подарував нам найдорожчий на планеті, 500-доларовий газ, і лантух закулісних "муток" навколо нього. Який віддавав наказ розстріляти Майдан ще у 2004 році. Його поява - вірна ознака того, що все відбувається прозоро і в ім'я України та її громадян.

Мені невідомі уряди цивілізованих країн, які ведуть переговори з терористичними організаціями. З істотами, які захоплюють в заручники цілі міста. Спорюють животи і топлять в річці громадян цих країн. Хапають людей посеред дня і катують в застінках. Убивають людей посеред вулиці, грабують магазини і банки, зривають вибори.

ПІД ЧАС т. зв. "переговорів" терористи за допомогою танків, "градів" і мінометів атакують армію цієї країни, збивають транспортні вертольоти і убивають її солдатів. Тільки за час "припинення вогню" терористи вбили більше 20 наших силовиків. Зате Ахметов затишно гуляє Києвом з державною охороною. Ахметову теж дуже подобаються "переговори", як не важко зрозуміти.

Черчіль з приводу вже згаданої Мюнхенської змови сказав у парламенті: "Ми вибирали між війною і ганьбою. Ми обрали ганьбу і отримали війну".

Ми вже були пухнастими білими зайчиками в Криму. Все тихенько віддали і не писнули. Отримали Стрєлка, Бєса і чеченців; розпороті животи і мінометний вогонь з жилих кварталів і лікарень.

Якщо Україна не проведе широкомасштабну армійську операцію і не викорчує терористичну заразу зараз, вона перестане існувати. Не має значення, по якій із варіацій путінсько-медведчуковського сценарію. Чи зі спостерігачами ОБСЄ, чи з миротворцями ООН, чи після типу "виборів", чи просто виникне ще одне Придністров'я чи Абхазія. Ще одна частина нашої суверенної території буде відторгнута агресором, а диверсійно-терористичні групи поповзуть далі - на Одесу, Харків, Дніпропетровськ, Суми, Чернігів, Київ.

Ніщо інше, ніж повний аншлюс України, путіна не влаштує. Не варто балуватись в закулісні договорнячки. Після Мюнхена зґвалтованій Чехословаччині теж дали зовсім уже нерушимі гарантії цілісності кордонів і безпеки, ще крутіші за наш Будапештський меморандум. Тому коли через менш ніж півроку Гітлер оголосив Чехословаччину райхспротекторатом, ніхто з міжнародної громадськості навіть не висловив вже так добре знайомої нам "глибокої стурбованості".

Нас чекає те ж саме, якщо зараз піддамось. Будемо з квітами зустрічати визволителів путіна і медведчука, вони може і януковича з виводком в обозі привезуть.

Неможливо, щоби українські воїни, які вже віддали своє життя за Україну, загинули дарма.

Сотні і сотні вже загинули і скалічені на цій війні. Кожну хвилину "переговорів" ворог перекидає на нашу територію танки, гради, ПЗРК і безліч іншого. "Воєнспеців" ГРУ і кавказьких найманців. Ніхто не закриє пункти вербовки терористів на території Росії - бо це їхні військомати.

ТЕРОРИСТИ МАЮТЬ НЕГАЙНО ЗДАТИСЬ АБО ЗАГИНУТИ. Всі затримані за тероризм і посібництво мають отримати свої пожиттєві або 15 років у випадку розкаяння. Всі, хто пособничав, у першу чергу, колишні співробітники МВС і СБУ, а також місцева влада, мають сісти на свої терміни. От тоді можна проводити вибори і починати діалог.

Інші варіанти: невимовна ганьба і гарантоване самогубство.

П.С. В голові вперто звучить приспів пісні Тартака: я не хочу бути героєм України, не цінує героїв моя країна.
Дуже боляче і сумно, що продовжується те ж саме.

Леся Оробець