Олег Соскін: Київ повинен розтрощити криворізько-єнакіївську гідру!

Верховна Рада 2 квітня 2013 року відхилила проект постанови про призначення виборів в Києві на 2 червня 2013 року. «За» цей проект постанови проголосувало 209 народних депутатів із необхідних 226.

Хоча, відповідно до Конституції України і закону про вибори, в Києві 2 червня мають відбутися вибори міського голови та депутатів Київської міської ради. Вони мають бути позачерговими у зв’язку з тим, що у 2010 році відбулась правова колізія, адже в усіх громадах на всіх рівнях вибори проводились у 2010 році на базі нового закону. В Києві, на жаль, цього не було зроблено. Нинішня ситуація – це результат того, що у 2010 році вибори не відбулися. Тоді групі Черновецького, якого, на жаль, підтримав Ющенко, за допомогою продажних суддів вдалось зірвати проведення чергових виборів в Києві.
Те, що відбувається зараз, це – результат діяльності Ющенка і групи Черновецького. Але вибори мають відбутися, тому що громада повинна мати свою владу. Це її природне право, це об’єктивний алгоритм діяльності будь-якої громади, вона сама повинна обирати відповідну модель управління та керівників, нормативні та виконавчі органи влади, інакше громада функціонувати не може. Саме таким принципом керуються в Європейському союзі. Це право громади закріплене в 5 статті Конституції, згідно з якою народ є єдиним джерелом влади в Україні і здійснює свою владу безпосередньо, та Європейською хартією місцевого самоврядування. Це право не піддається ніякому сумніву. Жодних роз’яснень Конституційного суду тут не потрібно. А якщо якась група народних депутатів в цьому випадку звертається до Конституційного суду і їм треба якісь пояснення, то ці депутати повинні зізнатися у своїй некомпетентності, необізнаності, неспроможності виконувати свої функції і просто здати свої мандати. Є Конституція, є Європейська хартія, яка була ратифікована Україною і є правова колізія, яка була зроблена Черновецьким, Ющенком та його оточенням, який тоді танцював під дудку Черновецького. Будь-яка місцева громада повинна мати свою обрану громадою владу. Ця влада обирається для того, щоб надавати громаді послуги, щоб робити її життя комфортним. Проблема київської громади в тому, що вона сьогодні розчавлена окупантами і чужинцями, які захопили всі владні посади і командні висоти в інформаційному і бізнесовому просторі, банківському середовищі, в силових і каральних органах. Тому далі жити так київська громада вже не може. Київ зруйнований поповими, голубченками, крамаренками, мазурчками.

Сьогодні фактично стоїть питання про виживання Києва і київської громади і кожного корінного киянина. Або ми знайдемо відповідних достойних людей і сформуємо київську владу з корінних киян, або Київ загине. І питання треба ставити саме таким чином.

Чому Партія регіонів не голосувала за проведення виборів в Києві? Тому що Сім’ї ці вибори не потрібні, ні Януковичу, ні його синові. Тому що в такому випадку вони втратять механізми, інструменти для тотального, хижацького пограбування столиці. Але всім іншим вибори потрібні. Вони потрібні парламентській опозиції, і навіть комуністам, вони потрібні польовій опозиції, і головне – вони потрібні киянам. Адже техногенний колапс в Києві відбувається на очах. Він проявився вже у всьому, навіть в тому, що вже руйнуються платформи на вокзалах. Сьогодні – платформа, а завтра може обвалитися станція метро, післязавтра може прорвати Бортничі, згоріти якась ТЕЦ, прорвати греблю. Що ще потрібно? Зрозуміло, що ця група людей, які сьогодні керують Києвом, є непрофесійними, не адекватними, корумпованими особами, вони на перший план ставлять лише питання пограбування Київської громади. Тільки за час перебування Попова на посаді голови КМДА борг міста Києва зріс із 8 млрд. гривень до 10,5 млрд. гривень, і продовжує зростати, оскільки для погашення старих боргових зобов’язань беруться нові. Лише на обслуговування боргу щороку Київ повинен витрачати 1,3 млрд. гривень. Отже, Київ практично зазнав фінансового банкрутства. Але воно викликане саме діями цієї влади. Це сором для корінних киян, коли ними керує Янукович і його діти, коли до столиці понаїжджали персони з глибокої провінції та глухих закутків, коли ця криворізько-єнакіївська гідра розповідає корінним киянам, як їм треба жити. Сьогодні наживається в Києві хто завгодно – представники кавказьких національностей, вихідці з Середньої Азії, Африки, іудеї, але тільки не кияни. Кияни – це ті, хто їх обслуговує, це – біомаса для годування різних інородців, чужинців, окупантів, загарбників. Як довго ми будемо це терпіти?

Отже, який вихід із ситуації, що склалася? По-перше, ми бачимо , що на заваді проведенню виборів в Києві стала Сім’я, що дала відповідний наказ своїм іклам дракона у Верховній Раді, яких очолює Єфремов, людина із дуже мутною біографією, що обслуговує Сім’ю. Хіба Єфремов не розуміє, що на нього може чекати така ж доля, як Ахатя Брагіна, Євгена Щербаня, Кушнарьова, Джарти, який помер від раку впродовж кількох місяців? Йому треба розпитати Вітренко і покійного Курочкіна, що з ним може зробити Сім’я. Якщо Єфремов розраховує на щось інше, то він глибоко помиляється. Він членом Сім’ї все одно не буде. Чи забрала вже у нього Сім’я 50% його бізнесу, і якщо так, то що залишила йому? Тому слід розпочати системну атаку на Єфремова, треба розкрити цю людину, його статки, його бізнес, оточення, витоки, хто його піднімав, хто його прикриває, треба вивчити його біографію, чи є він офіцером КДБ? А Партія регіонів, яка поводить себе стосовно киян, як окупанти, чужинці, є просто чужорідним організмом, що вп’явся в тіло київської громади і висмоктує з нього життєві сили, тому цю ворожу структуру, цей наріст треба просто вирізати і випалити напалмом. Цього вампіра треба повністю знищити, увігнати осиновий кіл в її серце.

По-друге, оскільки один із найважливіших майданчиків, де відбувається битва за Київ – це Верховна Рада, то зрозуміло, що опозиція має взяти цей майданчик під свій контроль. Якщо Партія регіонів хоче брати участь у підтанцьовуванні у виставі Сім’ї, то опозиція має взяти під контроль Верховну Раду, і їй не залишається нічого іншого, окрім як вдатися до блокування роботи парламенту. Адже Партія регіонів не має більшості, вона програла вибори до Верховної Ради 28 жовтня 2012 року і фактично діє як узурпатор, розчавлює Конституцію України. Зараз взагалі не має стояти питання, бути чи не бути виборам в Києві. Депутати мали автоматично за це питання проголосувати. Це механічне питання, і норма про те, що до повноважень Верховної Ради належить призначення чергових і позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (стаття 85), неправильно виписана в Конституції, це – архаїзм, нонсенс, який не відповідає нинішнім реаліям. Верховна Рада не має до цього питання жодного стосунку, це життя громади, і громада повинна сама формувати механізм свого управління, і в даному випадку Партія регіонів і ті заколотники та узурпатори, які сидять у Верховній Раді, не мають права вказувати київській громаді, як їй потрібно організовувати управління своєю громадою. Кияни взагалі повинні викинути ці органи влади зі своєї території, вони тут не потрібні. На території Києва не потрібні ні Верховна Рада, ні Адміністрація президента, ні Кабінет Міністрів, ні міністерства та інші центральні органи влади, які лише заважають київські громаді жити. У світі є приклади Нідерландів, США, Бразилії, Казахстану, Австралії, коли адміністративна столиця знаходиться в іншому місці. Чому б цій владі не виїхати, наприклад, у Білу Церкву? А Київська громада повинна сама собою керувати.

По-третє, вже видно, що в парламентської опозиції немає сил самотужки перемогти режим бандократії. Тому досить грати в лідерів, Кличку, Яценюку і Тягнибоку потрібно зараз звернутися до київської громади, до неформальних лідерів, інтелектуальних духовних, політичних, громадських, бізнесових тощо, щоб врешті-решт виграти битву за українську столицю. Як діяти далі? Блокада Верховної Ради – це лише перший крок. Необхідно виробити план подальших дій. Зрозуміло, що потрібно почати утворювати комітети самоорганізації населення, їх слід формувати в мікрорайонах. Оскільки депутатів Київради налічується 120, а згідно із законом про вибори половина депутатів обирається в мажоритарних округах, то за основу слід взяти 60 мажоритарних округів, кожен із них розділити навпіл, щоб було 120 округів в середньому по 15 тисяч виборців, і почати там формувати комітети самоуправління з числа людей, які займаються активною громадською діяльністю, живуть на цих територіях. В рамках цих округів треба сформувати такі комітети. Окрім поточних завдань, генеральною їх задачею буде боротьба за те, щоб в Києві все-таки відбулися вибори. Паралельно вони мають проводити опитування щодо пошуку місцевих неформальних лідерів, яких можна в цьому окрузі шляхом рейтингового Інтернет-голосування висувати в депутати міської ради, треба виписати портрет цього депутата, яким він має бути. З числа цих людей, які відповідають всім критеріям, можна буде кристалізувати найбільш достойного кандидата на посаду міського голови. Також ці комітети мають розпочати збір підписів за проведення виборів і формувати в кожному окрузі у всіх дільницях виборчі комісії. Паралельно необхідно створити фінансовий комітет, до якого увійдуть люди, що мають гроші. Вони мають профінансувати цю організаційну діяльність, в кожному окрузі кілька бізнесменів повинні виділити певні кошти для діяльності цих комітетів самоорганізації громадян. А парламентська опозиція має взяти курс саме на підтримку цих самооактивних груп. Адже, як ми бачимо, на жаль, народні депутати, які обрані до Верховної Ради в мажоритарних округах Києва, фактично нічого не роблять в цьому напрямку. Куди поділися Терьохін, Ярема, Яворівський, Чумак, Іллєнко, Ляпіна, Бригинець, Ар’єв, Бондаренко, Чорноволенко, Ємець, Андрієвський? Скільки кожен із цих депутатів вивів людей на мітинг під стінами Верховної Ради 2 квітня? Де були колони з їхніх округів? Після цього потрібно створити комісію, звернутися до офіцерів СБУ, МВС, суддів, чесних киян, заручитися їх підтримкою і почати публікувати правдиву, всебічну інформацію про те, які статки мають ті люди, які зараз перебувають при владі в Києві, розкривати корупційні схеми. З’ясувати, які статки у Попова, Голубченка, Черновецького, їхніх сімей та оточення, на кого переписана їхня власність, нерухомість, земля, автомобілі.

По-четверте, одне з найголовніших завдань – виявити, хто із київських посадовців усіх рівнів є членами секти Аделаджі «Боже посольство». Зрозуміло, що доки цій секті не буде зламано хребет, ніяких виборів в Києві не буде. Вони захопили лідерство у громадських радах при КМДА, МЗС. І це дуже показово. Хто ж цю секту «кришує», чи надають якесь покровительство «Божому посольству» Клюєв, Білозір, Голубченко, Кільчицька, Довгий, Журавський, Басс, Попов, син Януковича? Хто за цим стоїть? Яку роль відіграє нова теща Черновецького Софія Жукотанська, яка довгий час була пастором у секті Аделаджі, і виступила засновником та президентом Всеукраїнської християнської асамблеї, а також була помічником-консультантом трьох народних депутатів – Василя Онопенка, Леоніда Черновецького та Оксани Білозір. До речі, з’явилась інформація, що після призначення Віктора Шемчука новим головою Львівської обласної державної адміністрації до нього приїжджала Оксана Білозір начебто попросити підтримки для незрозумілої сектантської організації, яка розколює Українську Греко-Католицьку церкву і своєю суттю нагадує «Боже посольство» Аделаджі.

По-п’яте, як тільки будуть сформовані комітети самоуправління в київських округах, треба сформувати загальний київський комітет, зустрітись з керівництвом міліції, СБУ, прокуратури, судів, і заявити, що з такого-то числа влада в Києві буде взята у руки громади. І попередити, щоб ці органи не намагалися чинити цьому якийсь опір. Також треба створити міські дружини для підтримання порядку, які візьмуть ситуацію в столиці під контроль. Слід створити власний фінансовий департамент на чолі із знаним фінансистом, економістом, який візьме під контроль фінансові ресурси київської громади. Для цього потрібно обрати якийсь банк, наприклад, «Хрещатик», і перевести до нього всі рахунки громади та суб’єктів господарювання, після чого вони повинні припинити перераховувати податкові платежі на рахунки Казначейства, а накопичувати їх на рахунках нового виконавчого органу. Це має здійснюватися відкрито, гласно, і ці гроші мають витрачатися в інтересах громади. Київ повинен припинити фінансувати правлячий режим. Тільки такий захід може врятувати столицю від банкрутства.

По-шосте, цей загальний київський комітет, якщо не буде знайдено компроміс щодо виборів, запропонує президенту, Кабінету Міністрів, міністерствам виїхати за межі Києва, оскільки вони тут не потрібні, вони є шкідниками, ворогами київської громади і завдають киянам лише шкоди, погіршують умови нашого життя. Нехай вони переїжджають або до Вишгорода, або до Білої Церкви, в протилежному випадку вони повинні платити киянам відповідні гроші, щоб відшкодувати ті незручності, які вони нам створюють.
Все це треба організувати до Великодня, і після 5 травня слід перейти до практичних дій по реалізації фінальної фази цього плану. Тільки так можна вберегти Київ і київську громаду від руїни та занепаду.

Олег Соскін, голова Української Національної Консервативної партії, професор Національної академії управління, директор Інституту трансформації суспільства