Юрій Луценко: Рішення Євросуду по справі Луценка: Арешт Р.Кузьміна і К° – питання часу

Юрій Луценко

Головна проблема України – відсутність об'єктивного і незалежного суду. Звідси – уникнення покарання відвертими злочинцями від автомажорів до урядових мільярдерів-мафіозі. Звідси ж – потік абсурдних рішень по сфальсифікованим справам бізнесового, кримінального і політичного забарвлення.

Ніяка зміна Кримінального кодексу, Кримінально-процесуального кодексу нічого не дає, бо всі положення законів – ніщо перед дзвінком з Адміністрації Президента, Генпрокуратури або шелестом купюр.

З 2006 року я зрозумів, що суд – ключова ланка хворого механізму справедливості в Україні. Певний час я підтримував ідею виборності суддів. Але потім зрозумів, що чесний суддя, який живе на одну зарплату, в 99 випадках зі 100 програє добре профінансованій кампанії кандидата від мафії.

Ідея тотальної люстрації теж не дає відповіді на механізм контролю новопризначених кадрів. Життя, на жаль, довело мені, що непідкупних – одиниці.

З минулого року я знайшов відповідь на питання, як:

• почистити МВС, ГПУ і суди від гнилі;

• контролювати їх поточну діяльність.

В цілому я виклав свої думки у вигляді Антикорупційної програми. Її ключем є усунення з посад та притягнення до кримінальної відповідальності тих слідчих, прокурорів і суддів, які причетні до встановлених Європейським судом порушень прав людини.

Декілька днів тому я виграв в Європейському суді з прав людини свій перший позов.

З точки зору суспільного інтересу, головним у цьому рішенні є не тільки встановлення політичних репресій в Україні, що призвели до 18-місячного незаконного арешту Луценка, а сума в 15 тисяч євро, які держава зобов'язана мені виплатити.

Чому? Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає обов'язковість виконання рішень Європейського суду. А це означає, що порушення міжнародної Конвенції (яка є складовою частиною українського законодавства) прокурорами Р. Кузьміним, С.Войченком, Є.Зінченком, суддями С.Вовком, А.Медушевською, О.Царевич, М.Пілаєвою, В.Гаркавою, І.Рибаком, В.Одинцем, О.Присяжнюком, О.Бецем, А.Кузьміним, В.Лашевичем, О.Єфімовою призвело до прямих збитків українського бюджету в особливо крупному розмірі – 150 тисяч гривень.

Відтак, відповідальність Р.Кузьміна і К° за ст. 364, 365 Кримінального кодексу України із позбавленням волі до 10 років – лише питання часу.

Це не питання помсти Луценка. За 5 років Україна програла більше 500 подібних справ у Євросуді. Статус цього авторитетного суду, який ніким в Україні не ставиться під сумнів, дає нам ідеальний механізм для майбутньої люстрації ГПУ, МС та судів.

Я людина не злоблива, допускаю, що в ході очищення правоохоронної та судової системи можна вдатися до амністії більшості "шісток" системи правосуддя і обмежитися їх звільненням без права роботи в державних органах та отримання пенсії.

Але з певної дати цей механізм має працювати без жодних виключень.

Це встановить сильну противагу "телефонному праву" будь-якої української влади чи спокусі хабара. Хочеш бути суддею – рахуйся не з президентом, прокурором чи кумом, а з його величністю Законом.

У зв'язку із цим я закликаю:

• опозицію – взяти цей механізм на озброєння свої програми;

• всіх постраждалих від сваволі в судах – звертатися до Євросуду.