Україна наближається до доби Руїни. Як їй запобігти?



Олег Соскін

професор Національної академії управління

Інформація про автора

Режим Януковича на сьогоднішній день відпрацював механізм розправи зі своїми потенційними опонентами. Це проявляється в тому, що він практично нейтралізував двох найбільш активних лідерів опозиції, зокрема, Луценка, який практично вже недієздатний і швидше за все має якусь важку хворобу і все йде до того, що він буде повністю нейтралізований. Це була дуже активна людина, людина дії, яка завдала насправді достатньо серйозних ударів по представникам правлячого клану. І друга фігура, по якій завдано смертельного удару – це Тимошенко, як лідер політичної опозиції, по суті, вона теж нейтралізована.

Будемо говорити відверто, що опозиція зазнала поразки в спробі зупинити процес фізичної і морально-психологічної розправи і терору над Тимошенко. Особливо партія «Батьківщина», яка офіційно налічує 600 тисяч членів і тисячі депутатів місцевого рівня. Як члени цієї партії можуть після такої поразки спокійно жити, навіщо взагалі така партія, яка не може захистити свого лідера? Якщо з Юлією Тимошенко щось трапиться, невже члени «Батьківщини» думають, що їх також не арештують, що їх не чекатиме така ж сама доля? Якщо буде знищений лідер партії, то невже члени цієї партії вважають, що не займуть її місця в буцегарнях, в’язницях. концтаборах?

А де молодіжне крило «Батьківщини»? Скільки ж можна мовчати? Виявилася невдалою і безпорадною спроба допомогти Тимошенко з боку трьох народних депутаток та Авакова, яким ніхто не прийшов на допомогу з числа інших членів опозиції, ніхто не приїхав і не підтримав їх, для того, щоб збільшити їхній потенціал і головне, що опозиція допустила розправу над депутатами – вперше в такому вигляді, ще ж ніколи такого не було, щоб депутатів били і до них була застосована сила, жінок у брутальній формі у нічних сорочках виволокли з палати і кинули на морозі на асфальт, при чому одна з цих депутаток – Кужель – очолює парламентський комітет.

До того ж не було розслідування, хто це зробив. За жодних обставин до народних депутатів не мали права застосовувати фізичну силу. Має бути порушена кримінальна справа щодо побиття народних депутатів, адже було здійснено пряме насильство над жінками в зухвалій, брутальній формі. Якщо це зробили працівники державних органів, то вони повинні понести покарання, вони мають бути засуджені, всі хто дав злочинний наказ і всі, хто цей злочинний наказ виконував, мають згідно із Конституцією понести кримінальну відповідальність. На жаль, лідери опозиції, зокрема, нинішній лідер «Батьківщини» Яценюк, не спромоглися захистити цих жінок-депутаток, продемонстрували свою слабкість.

Тоді виходить так, що сьогодні були побиті Кужель, Слюз, Денисова, а завтра можуть побити Яценюка, Турчинова, Кожем’якіна… Невже у нас в парламенті чоловіки такі боягузи, що не можуть захистити честь жінок, своїх колег по фракції? В чому проблема парламентської опозиції? В тому, що її представники вважають, що можуть виграти боротьбу самі, вони поводять себе наче сектанти, вважаючи, що вони самі, без народу, без польової опозиції, без представників духовної, інтелектуальної еліти, без міських голів і депутатського корпусу міськрад, без серйозних стратегів, аналітиків, спроможні перемогти правлячу кліку. Практика зараз свідчить, що не спроможні.

Другий небезпечний фактор – це те, що всередині опозиції є такі люди, як Турчинов, Кожем’якін, які вже схоже зрадили свого лідера Тимошенко, які втратили авторитет, були звинувачені у різних фінансових оборудках.

Третій небезпечний фактор – це те, що в рядах самої опозиції вже намітився розкол. Четверо членів фракції «Батьківщина» на чолі з Кириленком увійшли в партію «За Україну!», Катеринчук заявив, що буде балотуватися на посаду міського голови Києва, Гриценко різко критикує опозицію, і вже йдуть розмови про його ймовірне виключення з лав «Батьківщини». Таким чином, на відміну від правлячої групи, що виступає як монолітна сила, в опозиції почалися децентрові процеси.

Отже, ми бачимо, що був продовжений відкритий терор проти політичної опозиції за допомогою бандитських сил із застосуванням державних елементів апарату насильства. Враховуючи ці події, те, що чинитися наруга, глум, психічний і фізичний, фінансовий і соціальний терор проти лідерів опозиції, враховуючи те, що зараз відбувається захоплення бізнесу, пограбування всіх тих, хто підтримував опозицію спробуємо змоделювати, що чинитиме правлячий режим. Можемо висловити припущення, що Партія регіонів захоплена якимось неформальним угрупуванням, яке своїми діями нагадує кримінальну структуру, хоча не хочеться в це вірити.

Але факти – вперта річ. Складається враження, що сьогодні всі призначення до органів виконавчої влади відбуваються під контролем цієї структури.

Тепер їй залишилось тільки взяти під повний контроль законодавчу гілку влади. Як вони можуть це зробити? Розглянемо в рамках цієї гіпотези один із варіантів. Перший крок вони вже зробили, коли Рибаку спільно з Лук’яновим та апаратом Верховної Ради вдалось зірвати проведення позачергової сесії. В повноваження спікера не входить перевіряти істинність підписів народних депутатів, його функція полягає у проведенні сесії, а під час сесії він може висловити думку про те, що потрібно провести якусь додаткову перевірку, але він не має права не проводити засідання, отже, він повів себе як узурпатор. Другий крок, який було здійснено всупереч Конституції, це те, що Рибак вирішив не проводити засідання сесії Верховної Ради в середу 6 лютого. Фактично голова Верховної Ради перевищив свої повноваження, порушив Конституцію. Виглядає так, що є підстави говорити про парламентську і конституційну кризу в Україні.

За цих умов Рибак не повинен очолювати Верховну Раду, бути її головою. Але тоді його першим потрібно позбавляти депутатської недоторканності і притягнути до відповідальності за спробу антиконституційного заколоту. Однак, Рибак не тільки не усунутий з посади голови Верховної Ради, а навпаки, він вже одноосібно вирішує, як має працювати Верховна Рада, і що повинні робити народні депутати, в тому числі й опозиційні. Чи можна тоді припустити, що правлячий режим дав йому карт-бланш на руйнацію Верховної Ради, як вищого законодавчого органу в Україні? Але тоді у Януковича та його групи має бути план щодо знищення опозиції у Верховній Раді та взяття її під повний контроль. Яким чином вони можуть це зробити? Для початку вони повинні розблокувати роботу парламенту.

Піти на відкрите зіткнення з депутатами від опозиції вони не можуть, оскільки розуміють, що це остаточно знищить їхній рейтинг. Тому можна припустити, що буде використано той самий механізм, який застосовувався для нейтралізації трьох жінок-депутатів у харківській лікарні та ізоляції Тимошенко. Отже, можна висунути версію, що розгон опозиційних депутатів має статися вночі, і це зробить якийсь спецпідрозділ на кшталт «Чорних ескадронів». Це можуть бути горлорізи в масках, які повністю віддані режиму і готові до таких акцій. Вони повинні будуть звільнити приміщення Верховної Ради, після цього до парламенту не пустять опозицію.

Таким чином сесійний зал Верховної Ради буде звільнений від представників опозиції і це дасть можливість правлячій більшості провести своє засідання. На цьому засіданні певну кількість народних депутатів від опозиції можуть позбавити депутатської недоторканості. Зокрема, це можуть бути депутати, проти яких прокуратури вже порушила карні справи, лідери опозиції, які організували блокування роботи Верховної Ради у сесійній залі. Наприклад, це можуть бути Кужель, Слюз, Денисова, Аваков, ті депутати, які брали участь у штурмі засідання громадської ради при Київській міській державній адміністрації, а також ті депутати, яких можуть визнати винними у фальсифікації підписів під заявою про скликання позачергової сесії Верховної Ради. Після цього їх можуть заарештувати і зробити з ними те ж саме, що сьогодні роблять із Луценком і Тимошенко.

При чому це може статися так швидко, що їм не вдасться втекти за кордон, як свого часу це робили Слюз чи Аваков. Фактично парламентська опозиція буде розгромлена, і, на жаль, можна очікувати, що на її захист ніхто не стане, тому що народ не вірить в опозицію, і після цього в Україні може початися повний «беспредел», масові арешти, вбивства, репресії, і буде встановлена диктатура, як в Білорусії, Росії чи Казахстані. То ж можна припустити, що саме такий сценарій і буде реалізований. Тому парламентська опозиція повинна зараз все добре продумати, визначити, чи є в неї сили чинити супротив, чи готова вона піти на ескалацію силового протистояння і прямого зіткнення з режимом, чи підтримає опозицію народ, місцеві громади. На жаль, поки що ми бачимо, що народ мовчить, що народ не хоче підніматись і не вірить опозиціонерам, хоча й ненавидить правлячу владу. Але режим продовжує робити свою чорну справу, здійснюючи геноцид проти української нації, українського народу.

Останнім проявом цього геноциду є те, що 4 лютого уряд знову взяв в борг 1 млрд. доларів під 7,6% річних на 10 років, і це означає, що українцям доведеться повертати вже 1,76 млрд. доларів. Зате це дасть можливість режиму бандократії і далі перебувати при владі і продовжувати грабувати український народ. Як тут не згадати слова українського генія Шевченка: «Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!» Режим Януковича не маючи підтримки ні зовні, ні всередині державі, потрапивши в ізоляцію від цивілізованих європейських країн та США, Канади, схоже, робить ставку на кадебістський Кремль. Чи свідчить це про те, що Янукович вже по суті перетворився на васала Путіна? То ж можна зробити висновок, що опозиція повинна зараз будь-що обіграти правлячий режим.

Не можна опозиції опинитися у такій ситуації, в якій свого часу опинились декабристи, які «були страшно далекі від народу», і з ними просто розправились, вони були замучені, повішені, відправлені в заслання. Тому хотілось би, щоб те, що відбувається у Верховній Раді, не вилилось у поверхневий бунт, який закінчиться нічим – просто розгромом опозиційних сил і встановленням відкритого режиму кривавої бандитської диктатури. Отже, лідери парламентської опозиції – Кличко, Яценюк, Тягнибок - повинні зараз чітко продумати, чи вистачає у них сил, чи можуть вони нейтралізувати ці «чорні ескадрони», чи піднімуться за ними масово люди, чи стане на захист свободи і демократії український народ. Отже, питання відкрите. Але те, що правлячу кліку бандократії, антиконституційних заколотників, узурпаторів потрібно усувати, – це поза сумнівом, питання полягає лише в тому, яким чином і коли, а також як згуртувати широкі верстви українського народу для виконання цієї генеральної місії, щоб врятувати українську державу та українську націю.

Щоб не повторилась доба руїни, яка постійно повторюється впродовж останніх 850 років, з часів Русі, як це було після Андрія, так званого Боголюбського, ординського іга, як це було після Богдана Хмельницького, після Мазепи, після УНР.