Як влаштувати Януковичу хартал

Як влаштувати Януковичу хартал
На думку експертів, економічні методи боротьби з владою Януковича можуть бути значно ефективнiшi за вуличні протести

Оригінальну ідею боротьби народу з нинішньою владою запропонував нещодавно письменник Юрій Андрухович: він закликав українців... не платити податки цій владі.
“Як можна боротися з цим режимом, якщо він не дає провести мирну маніфестацію протесту, застосовуючи кийки й сльозогінний газ? Залишаються інші методи ненасильницького спротиву, як, наприклад, страйки на підприємствах, про які забули в Україні повністю. Або, на приклад, бойкот податків”, -- підказав Юрій Андрухович.
На перший погляд, реалізація такої думки виглядає неможливою: спробуй-но в нашій країні відмовитися платити податковій iнспекцiї, та ще й на знак протесту проти влади Януковича! Якщо ти простий громадянин, ризикуєш опинитися у в'язниці, якщо до всього ще й підприємець -- прощайся з бізнесом.
Утім, на думку експертів, масова несплата українцями податків справдi могла б позитивно вплинути на владу. Бо історія знає чимало прикладів, коли економічний протест позитивно впливав на політичну ситуацію у певних країнах. Про те, як це відбувалося за кордоном і за яких обставин така боротьба буде ефективною в Україні, -- в розмові "Експресу" з директором Центру політичного аналізу “Стратагема” Юрієм Романенком та головою Центру стратегічних досліджень Павлом Жовніренком.
-- Чи були у світовій історії приклади, коли умисна несплата податків громадянами призводила до позитивних політичних змін?
Ю. Романенко: -- Так, це ідея не нова. Її успішно реалізував індійський лідер Махатма Ганді в боротьбі за припинення колонізації Індії Великобританією. Він розробив цілу систему “методів ненасильницького спротиву”, яка серед іншого включала й бойкот індусами британських товарів та несплату податків англійцям. Це таки змусило британську владу піти на поступки, і вона у підсумку, як ми знаємо, пішла з Індії.
П. Жовніренко: -- “Рух неспівпраці”, піднятий Махатмою Ганді, мав успіх значною мірою завдяки тому, що індуси повністю відокремили себе від держави. Вони не лише не платили податкiв, а й не оплачували проїзд у громадському транспорті, комунальні послуги, відмовилися від одягу європейського зразка, надавши перевагу одежі власного виробництва тощо.
Форма економічної боротьби індусів iз британськими колонізаторами навіть отримала окрему назву, уведену Махатмою Ганді, -- хартал. Буквально це слово означає “закриття крамниць”. Після здобуття Індією незалежності хартал -- як метод політичної боротьби -- використовували й інші країни.
Широко відомий хартал 1953 року на Цейлоні. У 1940 -- 1960-х серія харталів відбувалася у Малайзії. Також цей метод боротьби успішно застосовували жителi Шрі-Ланки, Пакистану та Бангладеш. У двох останніх країнах хартал нині є визнаним державою методом непокори громадян діям влади. У дні проведення таких протестів будь-яка ділова активність у державі припиняється: не працюють комерційні структури, державні установи, паралізований рух транспорту.
-- Вважаєте, українці теж могли б влаштувати Януковичу хартал?
П. Жовніренко: -- Тут можуть виникнути певнi проблеми. В Індії такі дії були успішними, бо, по-перше, там був чіткий розподіл на “своїх” і “чужих” -- за кольором шкіри, національністю.
У сучасній Україні реалії дещо інші, а відтак для нас прийнятні лише деякі аспекти такої боротьби. Масова несплата податків, за умови її грамотної організації, -- один із варіантів.
-- А що означає “грамотна організація”? Як це мало б виглядати?
П. Жовніренко: -- Полiтики мусять розробити концепцію, аби ті, хто відмовиться платити податки, не могли за таке потрапити в тюрму. Це повинна бути всеукраїнська система, яка включала б потужне правове сприяння громадянам, що в такий спосіб хочуть позбутися влади.
Для несплати податків державі підприємцям потрібні вагомі юридичні підстави. Наприклад, люди можуть організувати їх сплату не Києву, а у свої, місцевi бюджети. Щоб сама громада могла контролювати обіг тих коштів. У такий спосіб підприємців не зможуть звинуватити в ухилянні від сплати податків і “зачавити” штрафами й кримінальними справами.
Загалом, це серйозний економічний крок, який потребує серйозного економічного обгрунтування. Інакше він буде неефективним.
Але якщо вiн стане масовим, якщо пiдприємцi та громадяни реалiзовуватимуть цю iдею злагоджено, влада не зможе нiчого вдiяти.
Ю. Романенко: -- Не секрет, що в Україні й без того понад 50% економіки — у "тіні". Бізнесмени масово не сплачують податкiв до бюджету, але ж політичного ефекту це не дає. Чому? Бо поки що нема сили, яка б змогла скерувати їхнi дії у політичне русло, спрямувати їх на досягнення конкретного результату для всієї країни. 
Щоб це зреалізувати, має бути впливовий політичний суб'єкт, який виступить ініціатором процесу. Одного заклику Андруховича мало, тут потрібна потужна пропагандистська кампанія його ідеї. Мають бути люди, відповідальні за поширення цієї ідеї, координатори руху неплатників податків у регіонах. А якщо просто підприємці в різних куточках держави самі собою почнуть “ідейно” не платити податкiв, вони просто наражатимуться на неприємності для свого бізнесу, і політичного ефекту це, звісно, ніколи не дасть.
-- А які ще методи ефективної економічної боротьби з владою відомі світовій історії?
Ю. Романенко: -- Можна згадати, як приклад, таке унікальне явище у світовій історії, як Підпільна польська держава, яка існувала в часи окупації Польщі фашистською Німеччиною. Поляки взагалі змогли створити “державу в державі”, яка існувала на їхніх землях паралельно до окупаційної влади, мала свій політичний та соціальний устрій, свою армію, підпільну культуру, освіту і свою окрему економіку! Успіх та унікальність цієї держави полягали в тому, що її підтримала і визнала більшість поляків. Люди просто ігнорували  фашистську владу. Керівництво Підпільної польської держави визнавало всі закони і правила, встановлені фашистами на їхнiй території, нечинними. І населення це активно підтримувало.
П. Жовніренко: -- Пiднесення незалежних Сполучених Штатів теж почалося з бойкоту англійських товарів, передусім традиційного англійського чаю. Крім того, історія становлення всього західного світу супроводжувалася різними бойкотами громадян різних країн тих чи інших великих фірм, власники яких претендували на монополізацію влади. І зазвичай такі бойкоти мали успіх. 
Я тут ще згадав би принцип, який зародився серед українців Австро-Угорщини наприкінці XIX століття і діяв у 1920 – 1930-х за часів польської окупації, -- “Свій до свого по своє”. Люди гуртувалися, щоб протидіяти експансії поляків та євреїв, і стимулювали розвиток українського виробництва, власного бізнесу.
Думаю, тепер українцям саме час згадати цей принцип: громадяни, які хочуть жити в нормальній державі, мають підтримувати лише тих представників бізнесу, котрi не пiдтримують владу, купувати товари і послуги лише в тих підприємців, котрi так само хочуть, щоб наша держава розвивалася демократичним шляхом, котрi є патріотами.
-- Тобто, ви вважаєте, що владу Януковича могло б похитнути iгнорування громадянами товарiв, якi виробляють фiрми олiгархiв iз Партiї регiонiв?
П. Жовнiренко: -- Якщо "грошовi мiшки" з цiєї партiї почнуть зазнавати збиткiв, то хто тодi фiнансуватиме режим? Де вiзьмуться грошi на бiлборди, пiар на телебаченнi, пайки виборцям? Не хочете пiдтримувати владу -- не несiть депозитiв у "сiмейний" Всеукраїнський банк розвитку Януковича, не купуйте солодощiв фiрми "Контi", яка належить вiце-прем'єровi Борису Колесникову, вiдмовтеся вiд "Гаврилiвських курчат" i  "Ясенсвiту" Євгена Сiгала, не ставайте клiєнтами Василя Хмельницького, тобто його банку "Хрещатик" i не купуйте лiкiв його "Бiофарму". Не купуйте автомобiлiв у корпорацiї "Укравто" Тарiела Васадзе, компанiях "Єврокар" та "АIС" Дмитра Святаша. Не дивiться телеканалiв "Iнтер" Фiрташа -- Хорошковського та "Україна" Ахметова. Бойкотуйте їх! Бойкотувати товарiв, на яких збагачуються регiонали, можна, однак, не лише на рiвнi простих споживачiв. Малий i середнiй бiзнес може бойкотувати й великi металургiйнi пiдприємства членiв Партiї регiонiв, "Укрпiдшипник" братiв Клюєвих i так далi.

Олександра ТАМКОВА

До речi:
Дехто вже у пiдпiллi

У той час, як стрiчки новин заполонила iнформацiя про падiння промислового виробництва в Українi, що триває п'ятий мiсяць поспiль, деякi експерти звертають увагу на деякi незвичнi речi, що кояться у статистицi.

-- Так, за офiцiйною статистикою, економiка падає, але, як на мене, звернiть увагу на такий показник, як виробництво та продаж електроенергiї, -- каже Олександр Охрiменко, президент Українського аналiтичного центру. -- За результатами серпня 2012 року, вони зросли на 3% проти серпня 2011 року. Якщо зiставити вiсiм мiсяцiв 2012-го з аналогiчним перiодом 2011-го, то зростання споживання електроенергiї становить майже 5%. Цей факт краще вiдображає реальний стан нашої економiки i реальнi результати роботи українських пiдприємств.
-- Чому?
-- Тому, що використання електроенергiї у виробництвi дуже важко "сховати", натомiсть перевести виробництво продукцiї у
"тiнь" -- це традицiя української економiки. Тому, коли говорять, що зменшилось промислове або сiльськогосподарське виробництво, треба розумiти, що йдеться про офiцiйну економiку. Проте "тiньова економiка" показує зростання й успiшно розвивається. В результатi, спостерiгається подальший перетiк вiд офiцiйної до "тiньової економiки".
Основна причина полягає в тому, що тиск на бiзнес став дуже великим. Тому навiть великi компанiї не гребують переведенням частини бiзнесу у "тiнь".

Свiтлана ОЛIЙНИК