Чому «регіонали» програли киянам

Автор: Василь Ємельянов

Влада образилася, що в Києві не спрацювала схема «ми вам метро, ​​трамвай, гречку і доплати до пенсій, а ви нам голоси». Тепер киян покарають?

Прем´єр-міністр Микола Азаров нещодавно здивувався тому, що кияни не підтримали провладних кандидатів. «Можна наводити дуже багато цифр, які характеризують дійсно розвиток Києва, і в цих умовах виникає питання: а що все-таки не подобається киянам? Може, всім цим не треба було займатися? Чи, може, кияни вважають, що можна було зробити набагато більше? Але скажу відверто, більше зробити не можна було. А якщо у когось є інша думка, я охоче її розгляну. Особливо дивовижні результати голосування в мажоритарних округах», - зазначив «регіонал» намбер ван.
Що ж, спробуємо розібратися, чому кияни не підтримали ПР і її ставлеників. Можна довго шукати причини опозиційності столичних ще в періоді помаранчевого Майдану 2004 року. Однак після тих подій кияни встигли двічі підтримати Леоніда Черновецького та його «молоду команду», яких неможливо назвати людьми родом з Майдану. З 2008 року, коли Черновецький і Ко вдруге прийшли до влади, минуло всього чотири роки, але за цей, здавалося, короткий час у значної більшості киян сформувалася відраза до подачок влади. Не у всіх, звичайно: як показують результати минулих виборів, у столиці було кілька округів, в основному в спальних районах, де гречка ще щось значить, в інших же округах продпайки не спрацювали взагалі. І одна з головних проблем ставлеників влади в Києві полягала якраз у тому, що крім «добрих справ» у вигляді спорудження дитячих майданчиків і щільної роботи з незаможними, вони нічого запропонувати не могли. У них не тільки не було ніякої ідеології, але і свою належність до Партії регіонів вони ховали від виборців. Та їхня біда в тому, що з їхніх «схованок» стирчали вуха так, що це не могли не помітити навіть «бабусі Черновецького». Пардон, тепер уже Попова. До речі, у столиці не спрацював адмінресурс, і за це Попова явно не погладять по голові партійні начальники. Але справа в тому, що адмінресурс і не міг тут спрацювати з багатьох причин. І головна з них - у Попова серед киян немає статусу впливової і самостійної людини. Олександр Павлович так і залишився тут чужаком.

І проблема не в особистості. По-перше, за час перебування Попова на чолі КМДА Черновецький і члени його команди не тільки залишилися на волі, хоча Попов прямим текстом звинувачував попередників у багатомільйонних оборудках, але і пішли на вибори як самовисуванці. По-друге, те хороше, що було зроблено в Києві при Попові, нівелювалось агітпропом низької якості, розрахованим не на киян, які живуть у цьому місті й стикаються з транспортними та комунальними проблемами щодня, а на віртуального середньостатистичного виборця, готового дякувати владі за кожен її чих. За кільцеву електричку, запуск якої піднесли, як величезне досягнення влади, хоча вона себе абсолютно не виправдала, за нібито швидкісний трамвай на Троєщині, який виконує роль звичайної підвозки до електрички Черновецького в ранкові години, за станцію метро «Іподром», побудовану, мабуть, для дельфінів з дельфінарію біля довгобуду Льодового палацу і за багато чого іншого. Так, до Євро-2012 у столиці були побудовані нові розв´язки, відремонтовані дороги, проте незрозуміло, чому те, що міська влада зобов´язана робити за своїми посадовими обов´язками, підносилося з політичною складовою. Та і як тут не згадати про те, як кияни «радісно» сприймають перекриття вулиць під час слідування в Межигір´я президентського кортежу і нахабство VIP-персон, які вважають, що якщо вони понаїхали до столиці, то їм тут усе дозволено.

Чи помилилися «регіонали» у виборі кандидатів на мажоритарні округи в Києві? З одного боку, вони зробили ставку на людей або відомих у Києві, або таких, що мають тут бізнес, або здатних викласти мільйони на продпайки. З іншого - від влади в столиці не було жодного висуванця, якого поважали б кияни. З третього - всі ці хлопці просто задовбали своєю зовнішньою рекламою. Особливо набив руку в цій справі «регіонал» Валерій Борисов, чия зовнішня реклама по ходу всієї кампанії просто вже переходила всі межі пристойності. У підсумку Борисов посів ганебне четверте місце в окрузі. Інший приклад - «регіонал» Ігор Лисов. Він, як і Борисов, позиціонував себе не як член правлячої партії, а як «єдиний кандидат». Нагадаємо, що в Голосіївському районі, де він балотувався, цілі квартали забудовувалися його компанією «ЛІКО-Холдинг». Складно сказати, може, Лисов розраховував на вдячних жителів цих кварталів, якщо вирішив іти в депутати саме тут. Однак кияни, що живуть у цих будинках, - це аж ніяк не соціально незахищені громадяни, своє житло вони купили на зароблені гроші. Так за що говорити спасибі? Що ж до провладних самовисуванців, то серед них, мабуть, найбільші шанси на перемогу мали мільйонерка Галина Герега і екс-глава Шевченківського району Віктор Пилипишин. Але в обох трапився казус - проти них боролися «свободівці», які опинилися не з боязких.

Що ж тепер? Очевидно, киян спробують покарати. У 2012 році бюджет столиці центральна влада залишила без вилучень. Тепер, поза всякими сумнівами, по киянах спробують вдарити гривнею. Чи заморозять великі транспортні проекти - Подільсько-Воскресенський міст і метро на Троєщину? Насправді, спорудження вітки метро на Троєщину, і це всі чудово розуміють, залежить не від політичної складової, а від того, скільки зможуть на проекті заробити на відкатах та інших принадах. Інакше метро туди давно почали б будувати. Чи припиняться доплати бюджетникам? А це залежить від того, чи будуть в Києві наступного року вибори.

Швидше за все, не буде. Нинішній склад Київради цілком влаштовує владу, як і те, що в Києві вже півроку немає всенародно обраного голови. Існує таке поняття, як принцип безперервності влади. Якщо нову міськраду не обирають, то може працювати стара, адже вона забезпечує владні функції в столиці, як і її виконавчий орган КМДА. Якщо буде треба, докладніше все роз´яснить Конституційний Суд. Йому не звикати приймати рішення з області фантастики. До речі, спікер Володимир Литвин нещодавно пояснив, у чому суть принципу безперервності влади на прикладі Верховної Ради. Парламент за свою каденцію повинен провести 10 сесій, а зараз іде 11-я сесія. Фактично Верховна Рада України шостого скликання свої повноваження завершила, але згідно з Конституцією діє принцип безперервності влади, і вона повинна допрацювати до другої декади грудня. Ось через цю безперервність новообрані нардепи і увійдуть у Раду 17 грудня - в День захисту повій - а не раніше.