Андрій Окара: Я-ч поза законом. ''Гуманітарна інтелігенція'' – ''чесні фраєри''. Україна – країна ''тєрпіл''

Андрій Окара

Фундаментальною основою філософії права є уявлення про природнє право – про ідеальні норми, що не залежать од людського фактору і витікають з природи самої людини.
В певних ситуаціях природнє право передбачає, що правовою поведінкою є недотримання чинного (позитивного) законодавства. Тобто в певних ситуаціях не коритися діючим правовим нормам і державним інституціям є не лише моральним обов'язком громадянина, а й правовою формою поведінки.
Право народу на повстання проти царя-узурпатора, право народу на бунт чи революцію – саме з арсеналу природнього права.
Вважаю, що в Україні є декілька ситуацій, які мають саме екзистенційну (а не звичайну політичну) природу, коли люди, громадяни, народ не просто в змозі, а зобов'язані скористатися своїм природнім правом.
До таких належить ситуація, коли, приміром, влада стріляє в неозброєний натовп бойовими набоями або давить демонстрантів танками. (У Кучми в 2004-му хватило розуму та страху божого не використовувати воєнну силу проти Майдану.)
До таких ситуацій належить державна зрада, знищення держави, війна проти власного населення, розпалювання громадянської війни.
Сюди ж слід віднести і "мовний закон". Люди, які причетні до його прийняття, – свідомо чи несвідомо причетні до розпалювання громадянської війни.
Але після вступу закону в дію можна вважати, що ця влада позбавлена легітимності, тому будь-який спротив їй не є злочином, не є правопорушенням, як не є правопорушенням спротив Батию, Наполеону, Муравйову чи Гітлеру.
Знову – Руїна.
Знову Україна – це країна без власної держави.
Знову замість держави – квазідержавний апарат самозванців, що позбавлені легітимності.
Знову – війна.
Знову Січ – проти Орди.
Боже, дай сили!

P.S.
Трохи здивували "гуманітарні інтелігенти", що вчора говорили з гарантом про цей закон.
Вони думали, що до них ставляться як до рівних, що їхня думка – цікавить владу, що вони такі важні, тому можуть вплинути на керівництво.
Але їх тупо розвели і публічно відп...сили.
Вони щось бліяли – мовляв, добре, що він розуміє важливість мовної проблематики, що він – за те, аби цей закон "допрацювати" і восени "змінити". (Окремого обговорення заслуговує феномен "галицького колабораціонізму – од Ярослава Галана і до нинішніх.)
І ніхто з них не сказав: "Пане гаранте, підписанням цього закону ви розпалюєте війну і опиняєтесь поза законом. Після вашого підпису ми маємо право не коритися вашому режиму і вважати вас особисто узурпатором та самозванцем. Не робіть лиха, не слухайте ваших американських піар-радників, які вашими руками намагаються робити у країні ситуацію "керованого хаосу". Збережіть спокій, а ми за це – обіцяємо вам свою вимушену лояльність". Жоден з цих "гуманітаріїв" нічого подібного йому не сказав. Бо можуть не дати премійки, можуть не покликати на чергову зустріч влади з інтелігенцією та на фуршет, можуть не пустити до дерибану бюджету на 200-ліття Шевченка.
Шановні пані Ліна Костенко, Ольга Богомолець, Ніна Матвієнко та інші! Яке щастя, що Вас не було на цьому глумі! (Бо блажен муж, иже не иде на совет нечестивых!)
Проте, сьогодні, як ніколи, проявилося, що кожен народ заслуговує на свою владу і на свої закони.
Якраз в такі "біфуркаційних" точках проявляється: ти – тушка і бидло в людському обличчі чи козак і достойна людина.
І якщо ти – бидло, і якщо весь твій народ – нація "тєрпіл", значить, скоро на твоїй землі будуть жити інші, більш достойні народи.
Та і не твоя це земля, якщо ти її не зумів боронити од загарбників...
Хіба не так?...