Ще одна тестова новина

Вам доводилось тримати хробачка в пальцях? Мені - так. Колись, дуже давно, мене запросили на рибалку - гарненько випити і повалятись свинею в найближчому болоті, що й було успішно виконано. Серед пунктів програми відпочинку, крім сумнівних розваг та зловживань, було також закидання вудки в озеро. У якості наживки однокласники прихопили із собою банку з опаришами, тобто майбутніми мухами.

Отак береш його обережно двома пальцями, щоб раптом не розчавити, а він викручується, пульсує, звивається, і якимось дивом просувається до свободи. Шкода мені їх стало, і повага якась з'явилась за таку незрівнянну свободолюбність. Відпустив я своїх хробачків у травичку, нехай з них виростуть чемні смарагдові мушки, які згодом надійдуть у харчову піраміду.

А ще є такі люди-хробачки. Ви їх зустрічаєте у громадському транспорті або в чергах. Переважно то жваві та дрібні, як опариши, бабці, проте спостерігаються також окремі дідусі і навіть молодь шкільного віку. Залізе такий хробачок в автобус і почне мовчки викручуватись, сопіти, тупцятись, пробиваючи собі шлях по ногах до уявної мети. Відпустити б його на волю, так не схоче, буде пручатись, ще вкусить... Отак і терпимо.